К-8374/08-С Про визнання недійсним контракту - 01.02.2012 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 07.12.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2008, у задоволенні позову про визнання недійсним контракту від 11.10.2003 № 003-11/10-GB відмовлено.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

10.11.2003 між ТОВ "Львів-шкіра"м.Львів та LLC "Velia Systems Limited"м.Лондон укладено контракт поставки шкіряного напівфабрикату "вет-блю"зі шкіри ВРХ, на виконання якого ТОВ "Львів-шкіра"відвантажило LLC "Velia Systems Limited"шкіряний напівфабрикат "вет-блю"зі шкіри ВРХ.

Факт вивезення товару за межі митної території України підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та вантажно-митними деклараціями, оформленими належним чином, а факт проведення оплати за товар –повідомленнями про надходження валютних коштів та банківськими виписками.

Податковий орган вважає, що контакт укладався з метою неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та з метою незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки не був спрямований на настання реальних наслідків.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав вважати укладення контракту з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Наявність умислу, зокрема відсутність товарообігу між сторонами контракту, не може бути підтверджена лише листом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 18.04.2005.

Податковий орган не довів суду належними та допустимими доказами те, що міжнародні товарно-транспортні накладні та вантажно-митні декларації, складені за наслідками здійснення господарських операцій з експортування товару, не відповідають дійсності, що укладення контракту не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що операції з експортування товару проведені з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отримання бюджетного відшкодування та заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали контракт та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Утім, суди не врахували, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати контракт таким, що укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а відтак, і вважати його недійсним, вважає, що провадження у справі щодо розгляду позовних вимог про визнання контракту недійсним підлягає закриттю із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, а в решті оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

При цьому суд касаційної інстанції з огляду на встановлену обставину щодо укладення та виконання сторонами спірної угоди протягом періоду листопад 2003 року –березня 2004 року зазначає про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, ще й з тих підстав, що річний строк, передбачений ст. 250 цього Кодексу, для застосування адміністративно-господарських конфіскаційних санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб’єктом господарювання установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (жовтень 2006 року) закінчився.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 07.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2008 в частині відмови у позові про визнання недійсним контракту скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .