Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача-2 Томкіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2008

у справі № 2-а-2610/07 (22-а-7588/08)

за позовом Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до 1. Приватного підприємства "Мантра",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор"

про визнання недійсним договору, -

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2008, у задоволенні позову відмовлено.

Липовецька МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-2, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

10.03.2005 між ТОВ "Липовецький елеватор" та ПП "Мантра"укладено договір, на виконання якого ПП "Мантра"передало у власність ТОВ "Липовецький елеватор"115 тон фуражної пшениці, а останнє прийняло та оплатило товар на суму 60375 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2006 установчі документи ТОВ "Мантра"визнано недійсними з моменту реєстрації.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати вчинення сторонами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки вищевикладені обставині не можуть свідчити про наявність цієї мети.

Необхідними умовами для визнання недійсним договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Установчі документи ТОВ "Мантра"визнано недійсними після укладення та виконання спірного договору.

Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів недійсними після укладення та виконання спірного договору, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Сам факт визнання недійсними установчих документів не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Разом з тим, вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому суд касаційної інстанції з огляду на встановлену обставину щодо укладення та виконання сторонами спірної угоди у березні 2005 року зазначає про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, ще й з тих підстав, що річний строк, передбачений ст. 250 цього Кодексу, для застосування адміністративно-господарських конфіскаційних санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб’єктом господарювання установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (травень 2007 року) закінчився.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2008 у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору скасувати та закрити провадження у справі. В решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .