к/9991/34414/11-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 26.01.2012 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість,

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України та просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000671701/0 від 27 травня 2008 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 495496 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець Луцькою районною державною адміністрацією 10.07.1998 року, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2.

Згідно Свідоцтва № 53454761 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.10.2000 року ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість.

12.03.2007 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України ОСОБА_4 видано ліцензію № 310330 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

На підставі договору лізингу від 15 серпня 2007 року, укладеного підприємцем ОСОБА_4 та Volvo Truck Corporation, на територію України позивачем ввезено транспортні засоби та використовуються підприємцем у його господарській діяльності. Ці обставини не заперечувались учасниками судового розгляду справи. У вантажно-митних деклараціях одержувачем товару зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4

Зазначені транспортні засоби зареєстровані Луцьким МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області. У свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу вказано, що їх власником є ОСОБА_4. При цьому у графі "Особливі відмітки" зазначено номер та дату вантажно-митної декларації, на підставі якої імпортовано кожен транспортний засіб.

При розмитненні ввезених автомобілів, як гарантією сплати податку на додану вартість в загальній сумі 495496 грн. ОСОБА_4 було видано податкові векселі від 25.12.2007 року.

У декларації за 2007 рік позивачем суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду було визначено в розмірі 106898 грн. та сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 25.01.2008 року. В декларації за 01 місяць 2008 року оскаржувану суму в розмірі 495496 грн. було віднесено до погашених податкових векселів, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді.

При подачі декларації за 02 місяць 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 506097 грн. заявлено до бюджетного відшкодування. До декларації за даний звітний період 19.03.2008 року ОСОБА_4 до Луцької ОДПІ було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 506097 грн.

Працівниками Луцької ОДПІ з 13.05.2008 року по 17.05.2008 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 130/17-235/НОМЕР_1 від 17.05.2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 27.05.2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671701/0 про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 495496,00 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.7.7.3 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таке рішення про зарахування коштів на рахунки платника податків у банку позивачем прийнято, воно не суперечить Закону (2181-14) .

ст. 11 -5 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом (168/97-ВР) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Як вбачається з п. 13, 20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (1104-97-п) сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, включається у визначених Законом випадках до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, і відображається в податковій декларації окремим рядком.

Пунктами 19, 20 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість, при імпорті на митну територію України», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 01.10.1997 року (1104-97-п) (надалі Порядку) встановлено, що якщо термін погашення податкового векселя настає до закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він,був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.

Не вважається таким, що погашений, податковий вексель, погашення якого здійснюється у спосіб, не передбачений зазначеним пунктом.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, включається у визначених Законом випадках до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, і відображається в податковій декларації окремим рядком.

З вищенаведеного вбачається, що при такому способі погашення векселя платник податку має право включити вексельні зобов'язання до складу податкового зобов'язання у період передачі векселя митному органу, а в наступному періоді відображає вказані суми в податковому кредиті, який в подальшому може заявлятись до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_6 правомірно відобразив дані операції по придбанню транспортних засобів у деклараціях по ПДВ, у нього виникло право на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість враховуючи те, що векселі погашені ним за рахунок сум податкових зобов'язань, що виникли у попередніх податкових періодах та ним сплачених до бюджету, що підтверджується відповідними деклараціями, а суми, якої не вистачало при погашенні векселів, ним сплачено до бюджету 25.01.2008 року.

Також судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги твердження представника відповідача про те, що кошти, які просить відшкодувати позивач із державного бюджету, ним фактично не сплачувались, а погашались вони декларацією і що сума в 106898 гривень сплачена позивачем в січні 25.01.2008 року, це є нове податкове зобов'язання, оскільки вказане суперечить фактичним обставинам по справі, зазначеним вище. Крім цього, виходячи із Порядку, не було б погашено податкові векселі позивачем шляхом зарахування цих сум, якщо в нього не було в попередніх звітних періодах податкового від'ємного значення по ПДВ.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.