К-41448/09-С Про визнання нечинним рішення в частині надання, вилучення і передачу земельних ділянок - 25.01.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі за позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Управління з контрою за використанням та охороною земель у Чернігівській області до Чернігівської міської ради про визнання нечинним рішення в частині, -

Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області з позовом до Чернігівської міської ради про визнання нечинним рішення від 30.06.2006 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах міста Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок" в частині передачі в короткострокову оренду строком на 5 років земельної ділянки площею 0,0018 га по АДРЕСА_1 для установки та обслуговування металевого гаража.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Чернігівською міською радою протиправно, за відсутності погодженого та розробленого у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, пунктом 182 рішення від 30.06.2006 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах міста Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок" ОСОБА_2 передано у короткострокову оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0018 га для установки та обслуговування металевого гаража.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, пунктом 182 рішення Чернігівської міської ради п’ятого скликання від 30.06.2006 ОСОБА_2 надано в короткострокову оренду, строком на 5 років, земельну ділянку площею 0,0018 га по АДРЕСА_1, для установки та обслуговування металевого гаража.

Чернігівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що зазначену земельну ділянку надано в оренду без розроблення проекту її відведення, у зв’язку з чим Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором на рішення Чернігівської міської ради від 30.06.2006 принесено протест, який рішенням Чернігівської міської ради від 26.06.2007 відхилено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що надання земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни цільового призначення в силу положень статей 124 Земельного кодексу України, 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) не потребує розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Із посиланням на те, що 27.07.2007 комунальним підприємством "Комунальник" розроблено технічну документацію із складання договору оренди на право користування земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Додатково, судом апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення про відмову у задоволенні позову, вказано на пропущення Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором річного строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

За змістом статті 55 Закону України "Про землеустрій", яка визначає вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2007 комунальним підприємством "Комунальник" розроблено технічну документацію із складання договору оренди на право користування земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що технічна документація із складання договору оренди на право користування земельною ділянкою не є за своїм змістом технічною документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Крім того, зазначену документацію розроблено 27.07.2007, в той час як рішення про надання земельної ділянки в оренду прийнято 30.06.2006.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності обставин, з якими частина четверта статті 16 Закону України "Про оренду землі" пов’язує наявність підстав для надання земельної ділянки в оренду без розроблення проекту її відведення, а саме наявність встановлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором вказаний позов подано в інтересах держави 30.07.2007 за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду міською радою земельних ділянок юридичним та фізичним особам.

Вказуючи на пропущення Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором річного строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки моменту, з якого прокурор дізнався про порушення інтересів держави, а саме встановлення результатів проведеної у квітні 2007 року перевірки, у зв’язку з чим колегія суддів вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення п’ятої сесії п’ятого скликання Чернігівської міської ради від 30.06.2006 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки в короткострокову оренду строком на 5 років площею 0,0018 га по АДРЕСА_1 для установки та обслуговування металевого гаража.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.