К-41237/09-С Про визнання нечинними податкових повідомлень - 19.01.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейд"до Чернігівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень, –

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейд"звернулось з позовом до Чернігівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейд"звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року та прийняти нову постанову якою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми "Р"№8 від 25 жовтня 2007 року та податкове повідомлення рішення форми "Р"№9 від 25 жовтня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейд"задоволено.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейд"задоволено.

Визнано недійсними податкове повідомлення форми "Р"№ 8 від 25 жовтня 2007 року та податкове повідомлення форми "Р"№ 9 від 25 жовтня 2007 року.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року, Чернігівська митниця подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, TOB "Фіш Трейд"зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності ? юридичну особу, та зареєстровано у відділі митного оформлення №1 Чернігівської митниці як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (облікова картка реєстрації № 10200/1/05/01681).

Відповідно до наказу начальника Чернігівської митниці від 25 вересня 2007 року №482 робочою групою Чернігівської митниці було проведено камеральну перевірку митного оформлення товарів групи ОЗ УКТЗЕД ТОВ "Фіш Трейд", за результатами якої складено Акт перевірки № 0012/7/102000000/0033903942 від 22 жовтня 2007 року.

Як зазначено у вказаному акті перевірки, перевіркою митного оформлення товарів групи 03 УКТЗЕД "Риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні", ввезених ТОВ "Фіш Трейд"м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63 код ЄДРПОУ 33903942, встановлено невірну класифікацію філе риб (пангасіуса та тиляпії). Вищезазначений товар повинен класифікуватись за кодом УКТЗЕД 0304201990 (Філе рибне та інше м'ясо риб (включаючи фарш), свіже, охолоджене або морожене: - філе морожене: -- прісноводної риби: --інших прісноводних риб: -- інших) зі сплатою ввізного мита за ставкою 5%.

Невірна класифікація філе прісноводних риб призвела до недоборів митних платежів у сумі 311358,24 грн.

Відповідно до листів від 12 вересня 2007 року № 12/09-1 та від 14 вересня 2007 року № 14/09-1 ТОВ "Фіш Трейд"надано митниці уточнюючий розрахунок сум ввізного мита та ПДВ по 6 вантажним митним деклараціям, та сплачено 167647,89 грн. (в тому числі 7983,25 грн. штрафів).

Таким чином, як було встановлено митним органом, станом на 11 жовтня 2007 року недобори митних платежів при оформленні ТОВ ?Фіш Трейд" товарів групи 03 УКТЗЕД "Риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні"становлять 151693,60 грн. (ввізне мито ? 126411,34 грн., ПДВ ? 25282,26 грн.).

На підставі акту перевірки Чернігівською митницею згідно з п.п. "в"п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та згідно з п.п. 17.1.4 п.17.1 ст. 17 цього Закону прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення:

- податкове повідомлення від 25 жовтня 2007 року № 8, в якому позивачу за порушення положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) визначено податкове зобов'язання у сумі 126411,34 грн. основного платежу та у сумі 6320,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 132731,91 грн.;

- податкове повідомлення від 25 жовтня 2007 року № 9, в якому позивачу за порушення п.4.3 п.4. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 25282,26 грн. основного платежу та у сумі 1264,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 26546,37 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.91 р. № 1251- XII).

В той же час, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Чернігівської області та задовольняючи позовні вимоги, виходив з висновку про те, що при проведенні перевірки відповідачем вчинено дії, які не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до обов'язків декларанта не входить визначення коду товару, він лише заявляє (декларує) його у ВМД, а митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар (проконтролювати класифікацію), визначити (нарахувати) суму мита (ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф") та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Процедуру декларування товарів і транспортних засобів врегульовано статтею 81 Митного кодексу України.

Так, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Чинне митне законодавство України під декларуванням розуміє подання особою (декларантом), яка переміщує через митний кордон України товари та транспортні засоби, точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) митним органом.

Обов'язки декларанта передбачені статтею 88 Митного кодексу України,відповідно до якої декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом (92-15) ; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що до обов'язків декларанта не входить визначення коду товару, оскільки він лише заявляє (декларує) його у ВМД, а митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар (проконтролювати класифікацію), визначити (нарахувати) суму мита (ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф"в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян (частина 2 статті 313 Митного кодексу України).

Станом на час виникнення спірних правовідносин порядок прийняття рішень про визначення коду товарів було встановлено Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим Наказом Державної митної служби України N 646 від 1 жовтня 2003 року (z0996-03) (надалі ? "Порядок").

Згідно з пунктом 1.4 Порядку (z0996-03) право прийняття рішень про визначення коду товару щодо товарів, перелік яких установлюється нормативними актами Держмитслужби України, надано відповідним відділам регіональної митниці.

Суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на те, що іншого порядку прийняття рішень про визначення коду товару, як і будь-яких вийнятків, чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до п. 2.1 Порядку (z0996-03) , згідно із цим Порядком (z0996-03) прийняття Рішення про визначення коду товару при митному оформленні та контроль правильності класифікації товарів здійснюються посадовою особою ВНК (ВКМВ та Н).

У підрозділах митних органів (митні пости, відділи), у яких у зв'язку з незначними обсягами митного оформлення не передбачено присутність представника ВНК (ВКМВ та Н) на постійній основі, контроль за правильністю класифікації товару та прийняття Рішення про визначення коду товару здійснюється посадовою особою, уповноваженою ВНК (ВКМВ та Н), яка пройшла відповідну підготовку та/або стажування у ВНК (ВКМВ та Н) та має доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених на ВНК (ВКМВ та Н) завдань. Вповноважені посадові особи підрозділу, які здійснюють контроль за класифікацією товару та приймають рішення про визначення коду товару при митному оформленні товарів цим підрозділом, визначаються наказом начальника митниці та перебувають у підпорядкуванні: з організаційних питань - начальника підрозділу, з методологічних питань щодо контролю за правильністю класифікації товару ? начальника ВНК (ВКМВ та Н) митного органу (п.п. 2.2 Порядку (z0996-03) ).

Пунктом 2.11 Порядку (z0996-03) визначено, що рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою (додаток 2), доводиться до підрозділу і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару.

Якщо ВНК (ВКМВ та Н) приймається Рішення про визначення коду товару, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у ВМД, то ВМД не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару.

ВНК (ВКМВ та Н) здійснює розгляд питань класифікації товарів за запитами підрозділів митниці.

На підставі п. 2.4 Порядку (z0996-03) вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами ВНК (ВКМВ та Н) згідно з чинним законодавством на основі поданих до митного оформлення документів, які передаються до ВНК разом із запитом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірною позицію суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача обов'язку перед наданням митному органу митної декларації використати можливості для перевірки та підтвердження правильності коду товару у відповідності до Порядку (z0996-03) .

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно із чинним законодавством України, що регулює митну справу, відповідальність за перевірку правильності коду за УКТЗЕД задекларованого товару покладено на посадову особу митного органу, яка здійснює митне оформлення, за винятком випадків, коли рішення про класифікацію цього товару прийнято підрозділом митниці, до компетенції якого належить вирішення питань класифікації товарів, або митним органом вищого рівня. До того ж, згідно з положеннями ч. 2 ст. 313 Митного кодексу України рішення митних органів про класифікацію товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.

До того ж, як підтверджується матеріалами справи, правовою підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем зазначено п.п. "в"п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що дія вищевказаної норми не поширюється на митні органи, оскільки її положення розкривають особливості подання саме податкової декларації, порядок її прийняття податковим органом, наслідки безпідставної відмови в такому прийнятті тощо.

Як зазначив Верховний Суд України в Узагальненні "Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов’язаних зі справлянням податків і зборів митними органами" (n0003700-10) , "… відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень–рішень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в"підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, дія якого не поширюється на митні органи".

Так, п. 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України –це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом (2181-14) .

Таким чином, згідно з вищевказаною нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Таким чином, якщо відповідач, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури (чи погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем) та пропустив товар на митну територію України (після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів), то в подальшому у нього були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій позивача, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.

Докази того, що визначення відповідачем невірного коду товару за УКТЗЕД відбулося внаслідок протиправних дій позивача, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей, в матеріалах адміністративної справи відсутні.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вірно встановлено те, що при проведенні перевірки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним митним законодавством України, та з порушенням визначених у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб’єкта владних повноважень, а, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

До того ж, вищевказані висновки суду повністю узгоджуються з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 24 червня 2003 року у справі tretch v. United Kingdom"("Стретч проти Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії") (www.echr.coe.int/echr) дійшов висновку про те, що особа –суб’єкт приватного права, – не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.

Задекларувавши відповідний товар до митного оформлення, ТОВ "Фіш Трейд"мало обґрунтовані очікування щодо належного виконання митним органом повноважень щодо вірної класифікації такого товару за відповідним кодом УКТЗЕД, і не повинно зазнавати будь-яких негативних наслідків у зв’язку з недотриманням органом публічної влади процедури реалізації таких повноважень. Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що невірне визначення митним органом коду товару відбулося внаслідок винних дій саме позивача.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятого у справі судового рішення, судовою колегією не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись статей 220, 222, 223, 224 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Чернігівської митниці залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.