Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Гончар Л.Я.,

Гордійчука М.П.,

Конюшка К.В.,

Бим М.Є.,

Харченка В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №11 до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, третя особа –виконавчий комітет Залізничної районної ради м. Сімферополя про визнання недійсним акту, рішення, постанови, -

Житлово-будівельний кооператив №11 звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання недійсними: акту Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 0655 від 04.12.2007р.; рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 112 від 17.12.2007р.; постанови Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 87 від 18.12.2007р.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року, позов задоволено частково.

Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 112 від 17.12.2007 визнано недійсним.

У задоволені позову в частині позовних вимог про визнання недійсним акту Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 0655 від 04.12.2007 відмовлено.

В частині позовних вимог про визнання недійсною постанови Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 87 від 18.12.2007 провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями, Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 15.02.2005р. №22 "Про встановлення розмірів квартирної плати і плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій", встановлений розмір квартирної плати, перелік і вартість послуг, що входять до складу квартирної плати і плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків і прибудинкової території з урахуванням ступеня впорядкування житлового фонду місцевих рад.

Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим було проведено перевірку Житлово-будівельного кооперативу №11. Згідно акту перевірки відповідач дійшов висновку, що за період з 01.11.2006р. по 31.10.2007р. позивачем необґрунтовано зарахована непередбачена законодавством націнка до тарифів, на які впроваджено державне регулювання (квартирна плата, плата за утримання будинків та прибудинкової території), у зв’язку з чим, позивач необґрунтовано отримав виручку на суму 4951,00 грн., тим самим порушив вимоги рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 15.02.2005 р. №22.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення №112 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно ЖБК №11 в загальній сумі 14853,00 грн. (4951,00 грн. за отримання необґрунтованої виручки і 9902,00 грн. штрафні санкції).

17.12.2007р. Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим було винесено Припис №95 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою негайного приведення застосування тарифів на комунальні послуги відповідно до вимог чинного законодавства.

18.12.2007р. Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим відносно голови ЖБК №11 Мастерчук Н.М. винесено постанову №87 про притягання її до адміністративної відповідальності і накладення штрафу у розмірі 170,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним акту Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим №0655 від 04.12.2007р. з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 17, п.1 ч.3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 п.3 Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України Міністерства фінансів України № N 298/519 від 03.12.2001р. (z1047-01) "Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

На підставі викладеного, суд першої та апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що акт перевірки є службовим документом, який фіксує, затверджує факти проведення перевірки та є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства суб’єктами господарювання. Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення та не є актом ненормативного характеру, тому не може бути предметом оскарження в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 112 від 17.12.2007р. з огляду на наступне.

Згідно пп.2,3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи місцевого самоврядування встановлюють в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифи щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 9, 23 Закони України "Про кооперацію"кооператив самостійно розробляє програми і плани економічного і соціального розвитку, розглядає і затверджує їх на загальних зборах членів кооперативу.

Згідно п. 17 Типового Статуту ЖБК (п. 4-6 п. 13 Статуту ЖБК №11) кооператив зобов'язаний проводити щорічні відрахування на проведення капітального ремонту, своєчасно проводити ремонт житлового будинку, забезпечити безперебійну роботу інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, належно утримати під'їзди, інші місця загального користування і прибудинкової території.

Пунктом 24 Типового Статуту ЖБК (п.20 Статуту ЖБК № 11) передбачено, що внески на проведення капітального ремонту житлового будинку стягуються з членів кооперативу, виходячи з балансової вартості квартир, в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, а внески на експлуатацію житлового будинку і утримання прибудинкової території в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, виходячи з житлової площі займаних квартир.

Підпунктом 11 п. 60 Типового Статут ЖБК (п.п. 6 п. 52 Статуту ЖБК № 11) передбачено, що загальні збори членів ЖБК, які є найвищим органом управління кооперативу, встановлюють терміни внесення внесків на капітальний ремонт житлового будинку, внески на експлуатацію житлового будинку і утримання прибудинкової території.

Згідно п.52 Статуту ЖБК № 11, 28.10.2005 р. до порядку денного загальних зборів членів ЖБК № 11 було винесено питання про затвердження збору грошових коштів у розмірі 0,40 грн. за м2 на господарсько-адміністративні потреби і 0,32 грн. за м2 на капітальний ремонт житлового будинку і покриття витрат, які виникають як різниця між фактичною вартістю послуг за утримання будинку та прибудинкової території і розміром квартирної плати, що стягується, і плати за утримання прибудинкової території, де і був затверджений голосуванням членів ЖБК № 11, що підтверджується протокол № 17 А від 28.10.2005 р. із списком присутніх членів ЖБК, що додається № 11.

Відповідно до п.п. 9 п.52 статуту позивача та ст. 145 Житлового Кодексу, загальні збори членів кооперативу приймають рішення про створення спеціальних фондів, та в даному випадку - збір внесків на капітальний ремонт будинку і покриття витрат, які виникають в результаті різниці між фактичною вартістю послуг утримання будинку і прибудинкової території і розміром квартирної плати, що стягується, і плати за утримання прибудинкової території, встановлений загальними зборами членів ЖБК № 11 (протокол №17а від 28.10.2005 р.) і складає 32 коп. за м2, також загальними зборами були встановлені терміни внесення внесків членами кооперативу до цих фондів, а також порядок їх використання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово в 2004 р. звертався до Верховної Ради АР Крим, а в 2005р. до Кабінету Міністрів України з проханням про виділення грошових коштів на покриття витрат по ремонту житлового будинку, але отримав відмову на підставі того, що в міському бюджеті відповідно до ЗУ "Про державний бюджет"на 2004 р. (1344-15) , 2005 р. (2285-15) грошових коштів на покриття витрат ЖБК не передбачено.

Згідно п. 1-7 Порядку формування тарифів на послуги під змісту будинків і споруд і прибудинкової території (560-2005-п) , затвердженого Ухвалою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 р., розмір тарифів встановлюється виходячи з розрахунку нормативних витрат, які стягаються відповідно до займаній площі квартир житлового будинку, тобто виходячи з м2 загальної площі квартир будинку.

При встановленні розмірів квартирної плати і плати за утримання прибудинкової території з 01.11.06р. по 31.10.07р. позивач діяв, виходячи з ступеня впорядкування будинку у розмірі 40 коп. за м2. Що ж стосується 32 коп. за м2, то ці грошові кошти відносяться до зарахування на капітальний ремонт і покриття витрат, які виникають як різниця між фактичною вартістю послуг на утримання будинку і прибудинкової території і розміром квартирної плати, що стягується, і плати за утримання прибудинкової території, який позивач здійснює за власні кошти.

Судами вірно зазначено, що рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 15.02.05р. № 22 "Про встановлення розмірів квартирної плати і плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків та прибудинкових територій"носить для позивача рекомендаційний характер та не є обов’язковим для останнього.

Таким чином, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 112 від 17.12.2007р. є необгрунованим.

Щодо вимоги про визнання недійсною постанови Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 87 від 18.12.2007р., то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю в порядку п.п. 1 ст. 157 КАС України та вірно зазначили, що вказана вимога повинна розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007р. відповідач виніс постанову №87 про адміністративне порушення, якою притягнув до адміністративної відповідальності голову правління ЖБК №11 Мастерчук Ніну Миколаївну на підставі ч. і ст. 165-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Згідно п.п. 3 п. 2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема про накладення адміністративних стягнень.

Згідно п.п.1 п. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.