Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0000172305/0 від 27.02.2009р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість» витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22.01.2009 по 03.02.2009 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Елемент Шість»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за жовтень, листопад 2008 року, за результатами якої складено акт № 284/23-2/00222373 від 16.02.2009.

Перевіркою встановлені порушення ВАТ «Елемент Шість»п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 208 605,0 грн.; п.п. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями саме: завищено суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 287695, 0 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування за жовтень, листопад 2008 року слугувало те, що відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість платника податків ВАТ «Елемент Шість»за жовтень 2008 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»у жовтні 2008 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) задекларована в розмірі 334 358 грн. З них (згідно уточненого додатку № 2 від 18.12.2008 № 258319 до декларації з ПДВ за жовтень 2008 року та відповідно до листа ВАТ «Елемент Шість»№ 124 від 11.02.2009 ) дана сума складається з від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг): у грудні 2006 року на суму 406 грн., у лютому 2007 року на суму 1782 грн., у серпні 2007 року на суму 343 грн., у липні 2008 року на суму 37824

грн., у серпні 2008 року на суму 147689 грн., за вересень 2008року на суму 146 314 грн.

Також, відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість платника податків ВАТ «Елемент Шість»за листопад 2008 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»у листопаді 2008 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) задекларована в розмірі 549 808 грн. З них, відповідно до пояснень позивача поданих до контролюючого органу (лист 115 від 09.02.2009), дана сума складається з від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів постачальникам таких товарів у квітні 2006 року на суму 107342,66 грн., у липні 2008 року на суму 180353 грн., у жовтні 2008 року на суму - 262 113 грн.

При цьому, податковий орган вважає, що від'ємне значення фактично оплачене отримувачем товарів (послуг) постачальником таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах в сумі 334 358 грн. (жовтень 2008 року) повинно складатися з сум податку на додану вартість, що включені до складу податкового кредиту саме у вересні 2008 року (від'ємне значення ПДВ саме вересня 2008 року), а отже ВАТ «Елемент Шість»не має права на отримання бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок у банку за жовтень 2008 року в розмірі -208 605 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з вимогами п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових ф періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що не використання позивачем свого права на відшкодування суми 496300 грн. за наслідками звітного податкового періоду не позбавляє останнього на її відшкодування у майбутньому звітному податковому періоді.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.