Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього провадження адміністративну справу за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо»та Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо»до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій незаконними, зобов'язання утриматись від вчинення дій,

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції щодо списання сум бюджетного відшкодування в рахунок погашення неузгодженого податкового зобов'язання в сумі 164 885 грн. 50 коп. та нарахування внаслідок цього штрафної санкції в сумі 82 442 гри. 75 коп. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 13.07.2010 року N90000572311/0 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 82 442 грн. 75 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту про результати планової виїзної перевірки від 01.07.2010р. №274/23-3/00444049 Конотопською МДПІ 13 липня 2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000572311/0, яким позивачу визначено до сплати в бюджет зобов'язання з ПДВ у сумі 1138464грн.25коп.; № 0000562311/0, яким позивачу визначено до сплати в бюджет зобов'язання з податку на прибуток у сумі 84723,3грн.

ВАТ «Конотопм'ясо» погодилось з донарахуванням податку на прибуток у розмірі 50000грн. за І квартал 2010р. і з нарахованою на цю суму штрафною санкцією.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Конотопм'ясо»на підставі договору без номеру від 25.08.08р. поставляло яловичину ПП «КФ «Агроексім». Відвантаження та транспортування товару не здійснювалося, оскільки реалізована продукція продовжувала зберігатися на складі-холодильнику ВАТ «Конотопм'ясо»згідно додаткової угоди від 30.12.08р. до договору на послуги зберігання від 29.12.07р. Суми реалізованої яловичини позивач включив до валових доходів відповідних періодів та до податкового зобов'язання переробної (спеціальної») декларації з ПДВ.

Отриману від ВАТ «Конотопм'ясо» яловичину ПП «КФ «Агроексім» реалізовує ТОВ ТФ «Барко» відповідно до договору без номеру від 22.09.08р. та АТЗТ «Сигмус»відповідно до договорів без номерів від 13.02.06р. та від 02.09.09р.

Відвантаження та транспортування товару не здійснювалось, оскільки реалізована продукція продовжувала зберігатися на складі-холодильнику ВАТ «Конотопм'ясо»

В свою чергу, отриману від ПП «КФ «Агроексім» яловичину, ТОВ ТФ «Барко»та АТЗТ «Сигмус»реалізовують ВАТ «Конотопм'ясо»згідно договорів від 25.09.08р., від 13.02.06р. та від 01.09.09р.

Отриману від ТОВ ТФ «Барко»та АТЗТ «Сигмус»яловичину ВАТ «Конотопм'ясо»реалізовує на експорт.

ВАТ «Конотопм'ясо»суми по отриманій яловичині від ТОВ ТФ «Барко»та АТЗТ «Сигмус»відносить до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ (за якою здійснюються розрахунки з бюджетом) та до валових витрат. Реалізацію даної яловичини позивач відносить до загальної декларації з ПДВ (за якою здійснюються розрахунки з бюджетом).

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарським операція з ПП «КФ «Агроексім»та ТОВ ТФ «Барко» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до приписів Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції підприємства ПП «КФ «Агроексім», ТОВ ТФ «Барко», АТЗТ «Сигмус» не мали на меті використовувати м'ясо яловичини у власній господарській діяльності, а угоди на купівлю-продаж цього м'яса були укладені лише з метою зменшення у ВАТ «Конотопм'ясо»зобов'язання з ПДВ та формування права на податковий кредит, і як наслідок, безпідставного отримання коштів з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ.

Щодо позовних вимог про безпідставне включення до штрафних санкцій податкового повідомлення-рішення №0000572311/0 від 13 липня 2010 року колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У ньому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій щодо незаконності дій Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції щодо списання сум бюджетного відшкодування в рахунок погашення неузгодженого податкового зобов'язання в сумі 164 885 грн. 50 коп. та нарахування внаслідок цього штрафної санкції в сумі 82 442 грн. 75 коп., а тому і наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 13.07.2010 року №0000572311/0 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 82 442 грн. 75 коп.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо»та Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.