В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

секретаря судового засідання: Бондаря С.В.,

за участю: представника позивачів –ОСОБА_6,

представника відповідача –Лаптієва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Верховної Ради України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, судді Харківського апеляційного адміністративного суду: Тацій Лариса Василівни, П’янова Яна Валеріївна, Перцова Тетяна Сергіївна, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії, -

Позивачі звернулась в суд з позовною заявою до Верховної Ради України про визнання її бездіяльності щодо не розгляду та не прийняття рішень по їх зверненням від 9 вересня 2011 року та 11 листопада 2011 року неправомірною, зобов’язання вчинити дії, а саме: розглянути протягом місяця вищезазначені звернення, повідомити про результати розгляду цих звернень та прийняти постанову про перевід суддів Тацій Л.В., П’янової Я.В., Перцової Т.С. з Харківського апеляційного адміністративного суду до Харківського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян"не розглянув і не прийняв рішення по зверненню ОСОБА_6 від 9 вересня 2011 року та по зверненню ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від 11 листопада 2011 року.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав та просили його задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до повноважень та компетенції Верховної Ради України не належить розгляд звернень громадян та надання їм відповідей.

Крім того, відповідно до статті 215 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України"до повноважень Верховної Ради України належить розгляд питань про переведення судді, обраного безстроково, до суду іншого рівня тієї ж судової спеціалізації або до суду іншої спеціалізації.

Положеннями Законів України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та "Про Регламент Верховної Ради України не передбачено повноважень Верховної Ради України на переведення судді призначеного у межах П’ятирічного строку з одного суду до іншого.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 9 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернувся з заявою до відповідача про переведення суддів Тацій Л.В., П’янової Я.В., Перцової Т.С з Харківського апеляційного адміністративного суду до Харківського окружного адміністративного суду, оскільки зазначені вище судді не мають права ухвалювати судові рішення у складі Харківського апеляційного адміністративного суду.

З таким ж заявами до відповідача 11 листопада 2011 року звернулись ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Верховна Рада України є представницьким органом державної влади України, має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п’ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) віднесені до її відання.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на її засіданнях під час сесій і визначені у статті 85 Конституцій України.

У зазначеній вище статті Конституції України (254к/96-ВР) не передбачений безпосередній розгляд звернень громадян та надання письмових відповідей на такі звернення Верховною Радою України, як колегіальним органом, на її засіданнях.

Положеннями частини 4 статті 82 Конституцій України передбачено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України (254к/96-ВР) та законом про регламент Верховної Ради України.

У відповідності до частини першої статті сім Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) здійснює Апарат Верховної Ради України.

В сфері організаційного забезпечення на Апарат Верховної Ради України згідно із пунктом 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 року № 459 (459/00-РГ) , покладається організація прийому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходять до Верховної Ради України та її органів, вивчення і узагальнення питань, які порушуються громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення.

Відповідно до положень пункту другого Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України (далі –Порядок), затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 9 січня 2007 року № 11 (11/07-РГ) діловодство за зверненнями громадян в апараті Верховної Ради України ведеться окремо від загального діловодства і покладається на Відділ з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України (далі - Відділ з питань звернень громадян). У структурних підрозділах апарату Верховної Ради України діловодство за зверненнями громадян покладається на спеціально визначених для цього працівників.

В пункті третьому зазначеного Поряду передбачено, що відповідальність за організацію прийому громадян і розгляд їхніх письмових звернень, стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники структурних підрозділів апарату Верховної Ради України.

Пунктом четвертим даного Порядку передбачено, що пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги громадян (далі - звернення громадян), надіслані на адресу Верховної Ради України, приймаються відділом службової кореспонденції управління діловодства Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України (далі - відділ службової кореспонденції) і передаються без реєстрації нерозконвертованими до Відділу з питань звернень громадян.

В абзаці другому пункту чотирнадцятого Порядку зазначено, що звернення громадян, адресовані Верховній Раді України, керівництву Верховної Ради України, розглядаються у Відділі з питань звернень громадян або, залежно від характеру порушених питань і зазначених у них адресатів, передаються ним у встановленому порядку відповідним структурним підрозділам апарату Верховної Ради України або надсилаються відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушених громадянами питань.

Крім того, в частині шостій Положення про Апарат Верховної Ради України зазначено, що Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Враховуючи обсяг питань, віднесених до компетенції Апарату Верховної Ради України, цей орган є самостійним суб’єктом владних повноважень.

В статті 85 Конституції України визначений перелік повноважень Верховної Ради України та зазначено, що вона здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) віднесені до її відання. Однак, ні в статті 85 ні в будь-якій іншій статті Конституції України (254к/96-ВР) не передбачений обов’язок Верховної Ради України надавати роз’яснення щодо застосування положень законів України.

У відповідності до статті одинадцять Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (116/95-ВР) , комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції: 1) законопроектну; 2) організаційну; 3) контрольну.

Частиною третьою статті 21 зазначеного Закону комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз’яснення не мають статусу офіційного тлумачення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що фактичним предметом позову є не бездіяльність Верховної Ради України як колегіального законодавчого органу, а бездіяльність її Апарату –окремого державного органу, до повноважень якого Парламентом делеговані організація прийому громадян, розгляд їх звернень, що надходять до Верховної Ради України та її органів.

Отже, спірні правовідносини виникли не за участю Верховної Ради України, як органу, законодавчої влади, а за участю її Апарату, який є окремим суб’єктом владних повноважень і діє в межах своєї компетенції, розглядаючи звернення громадян

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Верховна Рада України жодним чином не порушила приписів Конституції України (254к/96-ВР) та не допустила протиправної бездіяльності щодо розгляду заяв позивачів. Позивачі не довели обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України, вчиненої під час розгляду їх заяв.

Відповідно до частини другої статті дев’ятнадцять Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачі оскаржили до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції бездіяльність саме Верховної Ради України, а не її Апарату, не врахувавши при цьому особливостей правового статусу відповідача та повноважень, віднесених до його відання.

За змістом статей третьої, шостої, частини третьої статті п’ятдесят КАС України (2747-15) відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

З огляду на встановлену Конституцією України (254к/96-ВР) компетенцію відповідача та особливості реалізації його діяльності, порушень щодо права позивача на отримання відповіді на звернення безпосередньо від Верховної Ради України судом не вбачається, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що відповідач не вчинив протиправної бездіяльності, а суд не може зобов’язати відповідача вчинити дії, направлені на відновлення порушеного права позивача, оскільки права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача порушені не були, з урахуванням чого в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 160- 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності неправомірною. зобов’язання вчинити певні дії повністю.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.