К-27228/09-С Про визнання недійсним рішення щодо застосування економічних санкцій - 21.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області на постанову Господарського суду Волинської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі за позовом Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області до Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій, –

Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій від 15.09.2008 №72-К.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Волинській області протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.09.2008 №000156 щодо безпідставного отримання позивачем плати за послуги, надання на платній основі яких не передбачено нормативно-правовими актами, та включення у вартість послуг з надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку, вартості фактично не виконаних послуг (робіт) за надання консультацій, Державною інспекцією з контролю за цінами у Волинській області прийнято рішення від 15.09.2008 №72-к, яким до Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області за порушення державної дисципліни цін застосовано економічні санкції у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 48 523,00 грн. та накладення штрафу у розмірі 97 046,00 грн.

Постановою Господарського суду Волинської області від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами у Волинській області з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною інспекцією з контролю за цінами у Волинській області проведено планову перевірку Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області, за результатами якої складено акт перевірки від 08.09.2008 №000156.

В ході перевірки виявлено включення позивачем за період з 01.01.2008 по 01.08.2008 у вартість послуг з надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку вартості фактично невиконаних послуг (робіт) з надання консультацій, що призвело до необґрунтованого одержання виручки у розмірі 15 560,00 грн.

Також перевіркою встановлено отримання позивачем плати за послуги, а саме: надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, плата за які не передбачена діючими нормативно-правовими актами, що призвело до необґрунтованої одержаної виручки у розмірі 32 963,00 грн.

На підставі акту перевірки від 08.09.2008 №000156 начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області прийнято рішення від 15.09.2008 №72-к, яким до Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області за порушення державної дисципліни цін застосовано економічні санкції у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 48 523,00 грн. та накладення штрафу у розмірі 97 046,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області, виходили з доведеності позивачем правомірності отримання плати за надання витягів з технічної документації про грошову оцінку земельних ділянок, а також з доведеності реальності надання позивачем консультацій з грошової оцінки земель у заявленому розмірі, у зв’язку з чим судами попередніх інстанцій зроблено висновок про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з частиною четвертою названої статті грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

За змістом статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, результатом здійснення грошової оцінки земель є складання відповідної технічної документації, в той час як надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є лише результатом формування та систематизації даних відповідної технічної документації.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині того, що довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки по суті є документами, які містять ідентичну інформацію. Відмінність форм надання інформації не змінює змісту послуги, що надається –надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619 (1619-2000-п) , державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі, у тому числі, консультації з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель.

Згідно з даними Таблиці 6.1 до розділу 6.1 "Надання консультацій та довідок" Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 (z0579-01) , в межах категорії таких видів послуг як надання консультацій та довідок виділяють, зокрема, надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки та надання консультацій з питань економічної та грошової оцінки земель.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що витяг з технічної документації з грошової оцінки земельної ділянки (довідка про грошову оцінку земельної ділянки) є формою надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку позивача правомірності отримання плати за видачу відповідних витягів (довідок).

Одночасно з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині обґрунтованості отримання позивачем плати за консультаційні послуги, надані пропорційно до кількості витягів з технічної документації з грошової оцінки земель, у тому числі, і за умови надання кількох витягів одному замовнику.

Так, відповідні консультаційні послуги надавалися спеціалістами управління на договірних засадах, за волевиявленням замовників земельно-кадастрових робіт, при цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт надання консультацій підтверджується актами виконаних робіт, претензій щодо якості наданих послуг замовниками не висловлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судами не допущено.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року –без змін.