Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року в справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про призначення пенсії,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом в якому зазначав, що у 1997 році йому було призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У січні 2007 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області відмовлено у призначенні наукової пенсії з посиланням на відсутність необхідного наукового стажу.

Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на порушення пенсійних прав просив зобов’язати призначити пенсію як науково-технічному працівнику відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , врахувавши в стаж наукової роботи період роботи в Луцькому відділенні Львівського державного проектного інституту "Діпроспецавтотранс"з 20 квітня 1973 року по 03 лютого 1997 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 20 квітня 1973 року ОСОБА_6 працював на посаді керівника відділу нестандартного обладнання Луцького відділення "Діпроспецавтотранс", а з 01 жовтня 1988 року по 03 лютого 1997 року на посаді керівника групи комплексного відділу технологічного проектування.

У січні 2007 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області із заявою про призначення наукової пенсії, яку залишено без задоволення у зв’язку з відсутністю необхідного стажу наукової роботи.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Луцьке відділення Львівського державного проектного інституту "Діпроспецавтотранс"не є науковою установою у розумінні Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) і у позивача відсутній стаж наукового працівника, що дає право на призначення наукової пенсії.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту статей 22-1, 22-3 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"вбачається, що стаж наукової роботи виникає у разі роботи у наукових установах та організаціях (їх філіаціях, відділеннях тощо).

Абзацом одинадцятим статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дано визначення науково-дослідної (науково-технічної) установи: це юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що Луцьке відділення "Діпроспецавтотранс"не мало статусу науково-дослідної (науково-технічної) установи, у розумінні визначеному зазначеною нормою права, а отже у позивача не виникло й стажу наукової роботи у такій установі.

Доводи касаційної скарги не змінюють висновки судів про статус установи, з роботою в якій позивач пов’язує набуття стажу наукової роботи.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 160, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.