Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 20.09.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008

у справі №АС-54/125-07 (№ 22-а-746/08)

за позовом Приватного підприємства "Коммунпромавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання недійсним повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.09.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008, позов ПП "Коммунпромавтоматика"задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000172307/0 від 03.03.2007 та №0000192307/0 від 03.03.2007. В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000182307/0 від 03.03.2007 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №627/23-322/31938748 від 21.02.2007.

Перевіркою встановлено, що згідно договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2005, укладеного між ПП "Коммунпромавтоматика" (Покупець) та ТОВ "Шамшу" (Продавець), придбано меблеву та віконну фурнітуру, креми для взуття. Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем та передані на реалізацію ТОВ "Раїїадішп-Україна"за договором комісії б/н від 01.04.2005, строк дії договору по 01.04.2007.

20.05.2005 позивач ( Замовник) уклав з ТОВ "Шамшу"(Виконавець) договір на надання юридичних послуг предметом якого є перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів (інструкції, колективні договори, положення і т.п.) Замовника, надання допомоги Замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів, підготовці, укладенні, розірванні різного роду договорів, ведення претензійної роботи за матеріалами Замовника, надання консультацій і т.п. Виконання зазначених робіт оформлено актами здачі-прийому наданих послуг.

01.07.2005 ПП "Коммунпромавтоматика"(Замовник) уклало з ТОВ "Шамшу"(Виконавець) договір б/н, предметом якого є проведення Виконавцем за завданням Замовника маркетингових досліджень ринку пропозицій та попиту сантехнічних виробів, проведення пошуку покупців сантехнічних виробів у м.Харкові. Виконання зазначених робіт оформлено актом здачі-прийому наданих послуг.

04.07.2005 ПП "Коммунпромавтоматика"(Замовник) укладено з ТОВ "Шамшу" (Виконавець) договір на абонентське бухгалтерське обслуговування, предметом якого є здійснення виконавцем абонентського бухгалтерського обслуговування вартість якого складає 3000,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ -500,00 грн.

За даним договором позивачем здійснена попередня оплата в розмірі 18000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3000,00 грн., у зв’язку з чим до складу валових витрат по рядку 04.12 Декларації за 9 місяців 2005 року-інші витрати віднесено суму 15000,00 грн.

23.01.2006 ПП "Коммунпромавтоматика"(Замовник) укладено з ТОВ "Шамшу"(Виконавець) договір, предметом якого є проведення маркетингових досліджень. Виконання зазначених робіт оформлено актом здачі-прийому наданих послуг.

З огляду на те, що ТОВ "Шамшу"взято на обпік до ДПІ у Київському районі м.Харкова 04.04.2005 № 4848, з кількістю робітників – 1, 09.06.2006 по ТОВ "Шамшу"порушено провадження у справі про банкрутство, у якій встановлено відсутність будь-яких активів, відсутня можливість провести перевірку ТОВ "Шамшу"та підтвердити факт правових взаємовідносин між зазначеним підприємством ПП "Коммунпромавтоматика".

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2007 №0000172307/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 135452,25 грн., у т.ч. штрафна санкція 45150,75 грн.; №0000182307/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 29448 грн., у т.ч. штрафна санкцій 9816 грн.; №0000192307/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11169,82 грн., у т.ч. штрафна санкція 5584,91 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем здійснено формування валових витрат з дотриманням пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", порушення провадження у справі про банкрутство контрагента, не є підставою для не визнання правомірності віднесення позивачем витрат з придбання товарів за договором купівлі-продажу від 01.08.2005 до складу валових витрат, крім того, державна реєстрація контрагента припинена лише 14.02.2007, тобто після виконання спірного договору. Крім того, наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, в розумінні пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість' є підставою для формування податкового кредиту, у зв’язку з чим висновки відповідача не знаходять свого підтвердження. Акт перевірки не фіксує порушення пп. "б"пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виключає право відповідача на винесення податкового повідомлення-рішення від 03.03.2007 №0000192307/0.

Судова колегія, не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, та вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу"(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про неправомірність віднесення до складу валових витрат оплати вартості отриманих послуг та підтвердження їх використання у господарській діяльності, з огляду на укладення позивачем договорів з одним і тим самим контрагентом на надання різноманітних послуг, які потребують спеціальних знань, у зв’язку з чим підлягала встановленню реальність зазначених господарських операцій.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій містять взаємовиключні висновки щодо існування у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки спочатку судами зроблено висновок, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, які в розумінні пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість' є підставою для формування податкового кредиту, та про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття усіх трьох податкових повідомлень-рішень, а далі зроблено висновок, що ТОВ "Шамшу"не був платником податку на додану вартість, у зв’язку з чим донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення №0000182307/0 від 03.03.2007 є правомірним, що виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини 4, 5).

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 20.09.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.