Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В. (головуюча)

Цуркана М.І.

Леонтович К.Г.

Черпіцької Л.Т.

Чалого С.Я.

секретар судового засідання –Носадча О.Е.

за участю представників: позивача –ОСОБА_6

відповідача –Писанка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної митної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі за позовом ФО-П ОСОБА_8 до Начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сірецької митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, Начальника сектору відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сірецької митниці Довженко Марії Іллівни, Комісії по ліквідації Вадул-Сіретської митниці, Державного казначейства України, Державної митної служби України про визнання протиправними дій, -

В березні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом до начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, начальника сектору відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко Марії Іллівни, Державної митної служби України, Комісії по ліквідації Вадул-Сіретської митниці, Державного казначейства України про визнання протиправними дій посадових і службових осіб, визнання нечинним рішення Вадул-Сіретської митниці про оцінку і визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України надлишково сплачених коштів та відшкодування завданої шкоди.

В позові зазначає, що службові особи Вадул-Сіретської митниці відмовились погодити задекларовану позивачем митну вартість товару (печінка куряча морожена) у вантажно митній декларації № 404020014/8/007789 від 08.10.2008р. у розмірі 16920,88 доларів США, із розрахунку 15966,64 доларів США - фактурна (фактична) вартість товару сплачена за договором та 954,24 доларів США - вартість витрат на доставку товару з порту Гдиня (Польща) до митного кордону України.

Також зазначав, що митницею витребовано додаткову інформацію, зокрема калькуляцію фірми виробника товару, інформацію зовнішньо-торгівельних організацій про вартість товару, прайс - листи фірми виробника товарів, експортну вантажно-митну декларацію. 24.10.2008 р. на підтвердження задекларованої митної вартості позивач подав до митного органу інформацію у листі № 8/773 від 21.10.2008 р., банківські платіжні документи та цінові пропозиції іноземної фірми виробника товару. Однак, відповідачами вказану інформацію не взято до уваги та прийнято, на думку позивача, незаконне рішення № 40400/18 про визначення митної вартості. Вказував, що чинним законодавством США не передбачено видання ВМД, а тому не мав змоги надати експортну ВМД. Згідно цінової експертизи Держформінформ ( лист № 8/773 від 21.10.2008 р. ) контрактна вартість ціни мороженої курячої печінки 800 доларів США знаходиться на рівні відпускних цін виробника даного товару.

В зв'язку з цим, позивач повідомив, що з метою митного оформлення товару, з урахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості товарів №40400/18 від 24.10.2008 р., ним повторно подана вантажна митна декларації №404020014/8/008822 від 10.11.2008 р., згідно якої митна вартість заявлена в розмірі 150444,07 грн. (25945,79 доларів США).

Вважає, що зайво сплатив 23152,41 грн. митних платежів, в т.ч. 7235,13 грн. –ввізного мита та 15917,28 грн. –податку на додану вартість; 3600,00 грн. сплачених ТОВ "СК-Інтер"за понаднормативне перебування транспортного засобу у зоні митного контролю. Також, на думку позивача, дії відповідача щодо визначення митної вартості печінки курячої мороженої на підставі ст. 273 МК України (із застосуванням резервного методу) суперечить вимогам ч.2 ст. 266 МК України, якою передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів є ціна договору щодо товарів, які імпортуються.

Просив суд визнати протиправними дії начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, начальника сектору відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко Марії Іллівни щодо безпідставного завищення митної вартості товару, визнання нечинним рішення Вадул-Сіретської митниці № 40400/18 від 24 жовтня 2008 р., стягнути 23152,41 грн. надмірно сплачених митних платежів, 3600,00 грн. сплачених за понаднормативне перебування транспортного засобу у зоні митного контролю, та 267, 94 грн. сплаченого державного мита.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, начальника сектора відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко Марії Іллівни щодо безпідставного завищення митної вартості товару. Визнано протиправним та скасовано рішення Вадул-Сіретської митниці №40400/18 від 24.10.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача суму надмірно (зайво) сплачених митних платежів в розмірі 23152,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна митна служба України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на виконання міжнародного договору №14 від 1.05.2008 р. та додатку до цього договору №1 від 28.07.2008 р. позивач як фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності з США отримав товар –"Печінка куряча морожена". Під час переміщення товару через митний кордон України уповноваженою особою позивача було подано на Вадул-Сіретську митницю декларацію митної вартості № 404020014/8/007789 від 8.10.2008 р., в якій було зазначено митну вартість товарів в розмірі 82760,03 грн., що відповідало 16920,88 доларів США. Заявлена митна вартість складала 0,8478 доларів США за 1 кг.

Працівниками Вадул-Сіретської митниці визначено, що заявлена декларантом митна вартість нижча в порівнянні з вартістю товару "Печінка куряча морожена", митне оформлення якого проводилося іншими митними органами, не відповідає ціновій інформації, оскільки митна вартість згідно з бази Держмитслужби за період з 8.07.2008 р. по 8.10.2008 р. складала від 1,3 доларів США до 1,49 доларів США за 1 кг з країн Європи.

Також встановлено, що митний орган витребував від декларанта додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, калькуляцію фірми-виробника, інформацію зовнішньо-торгівельних організацій про вартість товару, прайс-листи фірми-виробника та експортну вантажну митну декларацію.

24.10.2008 р. позивачем подано митному органу висновок Держзовнішінформу № 8/773 від 21.10.2008 р. та прас-листи фірми-виробника. Оскільки позивачем не було подано експортної вантажну митної декларації, посадовими особами Вадул-Сіретської митниці 24.10.2008 р. прийнято рішення №40400/18 про визначення митної вартості товару за 6 методом з врахуванням цінової інформації Держмитслужби України на рівні 1,3 дол. США за 1 кг.

Позивач з метою уникнення простою транспортного засобу та псування товару 10.11.2008 р. подав митному органу нову митну декларацію, де з врахуванням оскаржуваного рішення митного органу зазначив митну вартість товару "Печінка куряча морожена"в розмірі 150444,07 грн., що по курсу національних валют складало 25945,79 дол. США на рівні 1,3 дол. США за 1 кг.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної митницею за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів повинна бути вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Між тим, такий висновок судів не знаходить свого підтвердження за встановленими по справі обставинами.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259- 273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження"від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (Порядок № 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З матеріалів справи вбачається, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням резервного методу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу, оскільки митницею встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару "Печінка куряча морожена"на рівні 0,85 дол. США/кг була значно нижча в порівнянні з вартістю товару "Печінка куряча морожена"(від 1,3 до 1,49 дол. США/кг), тому, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.

За правилами пункту 11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

З матеріалів справи вбачається, що процедуру консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості пройдено, про що свідчить підпис представника декларанта у графі 8 декларації митної вартості форми ДМВ-2 від 10.11.2008 № 404020014/8/008822.

Крім того, судами встановлено, що на момент прийняття оскаржуваних рішень до митниці не подано калькуляції фірми-виробника та експортної ВМД, вказана обставина стала підставою для винесення 20.10.2008 р. картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Матеріали справи свідчать, що питання необхідності надання додаткових документів не спростовує доводів митниці щодо визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого-п’ятого методу визначення митної вартості, та обґрунтовано застосував шостий метод, оскільки позивачем не подавались вказані документи під час запиту митним органом.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про необов’язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про незаконність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що судами повно встановлені фактичні обставини справи, але зроблені помилкові висновки, які спростовуються доводами касаційної скарги. Беручи до уваги, що позивачем не спростовано правомірності дій відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, як такі що ґрунтується на невірних висновках та неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, з постановленням по справі нової постанову про відмову у задоволені позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної митної служби України задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237- 239 КАС України.