Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року по справі № 20-3/174-4/404 за позовом ТОВ "Пром-Агро-Сервіс" до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя та ГУДК України в м. Севастополя за участю Прокурора м. Севастополя про стягнення бюджетної заборгованості

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 05.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року, позовні вимоги ТОВ "Пром-Агро-Сервіс" до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя та ГУДК України в м. Севастополя про стягнення бюджетної заборгованості задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України у розмірі 66908,35грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя 18.03.2008 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.7.7 ст. 7., п.8.1. п.8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, суми податку, що підлягають зарахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодування податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану вартість, які здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8 Закону України №168/97-ВР, згідно з п. 8.1, п. 8.6 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території (експорт), має право на отримання експортного відшкодування у разі подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками податкового місяця разом з декларацією за відповідний період і має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Судами встановлено, що 14.12.2004 позивачем до податкового органу була надана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2004 року і розрахунок експортного відшкодування, згідно з яким позивач заявив від’ємне значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 68028,00грн, з яких бюджетне відшкодування –39717,00грн, експортне 28311,00грн.

У ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на 1119,65грн., так як експорт товару у сумі 5598,27грн не був підтверджений митною декларацією, та просить відшкодувати 66908,35грн.

Правомірність застосування позивачем нульової ставки при експорті товару на суму 163171,80грн, що є підставою для відшкодування 66908,35грн., підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, та в силу ст. 72 КАС України є преюдиційною для розгляду даної справи.

Факт надання позивачем до податкового органу розрахунку експортного відшкодування ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя не оспорює.

Таким чином, за встановлених судом обставин, висновок судів попередніх інстанцій про порушення прав позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .