Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання дій неправомірними,

Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання неправомірними дії та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком відповідно вимог ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2010 рік.

Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 23.05.2011р. позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року постанова суду першої інстанції скасована, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач має статус інваліда війни ІIІ групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з наступними висновками апеляційного суду і зазначає, що відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду 10.05.2011 року відносно спірних правовідносин, які виникли в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"№ 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV (2939-15) , який згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1 січня 2006 року, частина 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"була викладена в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.

Оскільки до відповідача із заявою про перерахунок підвищення пенсії позивач звернувся коли норма статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"діяла в іншій редакції, то позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені рішення, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційної інстанції без змін.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .