Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Гаманко О.І.,

Головчук С.В.,

Стародуба О.П.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання призначити пенсію,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що 30 березня 2006 року звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в задоволенні якої було відмовлено.

Вважаючи дії відповідачів такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, просив зобов’язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б"частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 з 01 вересня 1976 року по 10 серпня 1994 року проходив службу в Збройних Силах України, після звільнення з якої продовжував трудову діяльність, що не пов’язана зі службою. Загальний трудовий стаж на час звернення за призначенням пенсії становив більше 25 років, з яких 17 років 11 місяців 09 днів військової служби.

30 березня 2006 року позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в задоволенні якої відмовлено.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідь від 28 квітня 2006 року не може достовірно свідчити про звернення позивача до військового комісаріату за призначенням пенсії саме у березні 2006 року, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідь Одеського обласного військового комісаріату є достовірною оскільки завірена штампом вихідної кореспонденції та підписана посадовою особою. Оскільки на час звернення за призначення пенсії за вислугу років позивач досяг встановленого пенсійного віку 45 років, мав загальний трудовий стаж більше 25 років та 17 років 11 місяців 09 днів військової служби, у зв’язку з цим мав право на призначення пенсії, передбаченої пунктом "б"статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту "б"зазначеної статті, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мали особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На день звернення позивач мав відповідний вік, вислугу років та трудовий стаж, необхідні для призначення пенсії на підставі пункту "б"статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", тому апеляційний суд правомірно зобов’язав суб’єкта владних повноважень призначити ОСОБА_6 пенсію за вислугу років.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.