Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю прокурора –Шекшеєвої В.С., представника позивача –Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси Свириденка В.М., відповідача –ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року

у справі за позовом Заступника військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу (далі –КЕВ) м. Черкаси до ОСОБА_7 про стягнення 7874,35 грн. незаконно отриманої вихідної допомоги,

У березні 2007 року заступник військового прокурора Черкаського гарнізону звернувся до суду із вказаним позовом. Вимоги обґрунтував тим, що прапорщик ОСОБА_7 27 листопада 2006 року звільнений у запас з посади помічника начальника пожежної безпеки (м. Черкаси) територіального управління пожежної безпеки згідно наказу № 34-ПМ за підпунктом "в"(за станом здоров’я) п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, та отримав вихідну допомогу в розмірі 7874 грн. 35 коп. Посилаючись на те, що ОСОБА_7 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля і наказом від 05 березня 2002 року звільнений у запас за власним бажанням за п."ж"ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, вважав, що вказана грошова допомога виплачена йому з порушенням вимог статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року № 3235-IV. Добровільно повернути допомогу ОСОБА_7 відмовився. На підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_7 на користь КЕВ м. Черкаси 7874,35 грн.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року постанова Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року скасована, позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси 7874,35 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Зазначає, що прокурор не має повноважень на подання апеляційної скарги від імені державного органу, в інтересах якого подано позов, із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 (v003p710-99) року. Вважає, що прокурором пропущено строки подання апеляційної скарги, на що апеляційний суд уваги не звернув. Також вказує, що у 2002 році він був звільнений в запас зі служби в органах внутрішніх справ як службовець МВС України, а не як військовослужбовець, у зв’язку з чим при звільненні зі служби в органах пожежної безпеки у 2006 році мав право на отримання вихідної допомоги.

В запереченнях на касаційну скаргу військовий прокурор Черкаського гарнізону просить залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції. Вказує, що дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"від 09 квітня 1992 (2262-12) pоку № 2262-XII, статтею 9 якого передбачене право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, поширюється на осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Оскільки відповідачеві при звільненні з органів внутрішніх справ у 2002 році вже була виплачена вихідна допомога згідно цього Закону, то, з урахуванням ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", він не має права на отримання такої допомоги при повторному звільнені зі служби .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля і наказом № 18 о/с від 05 березня 2002 року звільнений у запас за ст. 64 п. "ж"(за власним бажанням) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України". Із змісту цього наказу видно, що ОСОБА_7 відповідно до наказу МВС України №611 від 30 грудня 1992 року виплачена грошова допомога в розмірі 25 відсотків за кожний повний календарний рік служби.

В подальшому старший прапорщик ОСОБА_7 проходив військову службу на посаді помічника начальника пожежної безпеки Територіального управління пожежної безпеки в м. Черкаси. Наказом № 34-пм від 27 листопада 2006 року звільнений в запас за пунктом 63 "в"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України". При звільненні у запас згідно з наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 30 листопада 2006 року №164 ОСОБА_7 виплачена вихідна допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік.

Наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 21 грудня 2006 року №174 внесені зміни у зазначений наказ від 30 листопада 2006 року №164 щодо виплати грошової допомоги при звільненні на підставі ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"дія цього Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ

України не поширюється, а тому звільнення відповідача в запас у 2006 році не може вважатися повторним звільненням військовослужбовця і він має право на отримання грошової допомоги при звільненні, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Обмеження, встановлені статтею 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"стосується лише військовослужбовців і отриманої ними при звільненні в запас грошової допомоги.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_7 при звільненні у 2006 році безпідставно повторно отримав вихідну грошову допомогу, передбачену п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка є аналогічною ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Таким чином відповідач заподіяв збитки державі, які підлягають відшкодуванню.

Проте такі висновки судів є передчасними.

Статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"від 09 квітня 1992 pоку N 2262-XII (в редакції на момент звільнення відповідача із органів внутрішніх справ у березні 2002 року) передбачалося, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Із змісту наказу Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля № 18 о/с від 05 березня 2002 року видно, що ОСОБА_7 виплачена грошова допомога в розмірі 25 відсотків за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу МВС України №611 від 30 грудня 1992 року.

Частиною першою статті 9 Закону України N 2262-XII (в редакції на момент звільнення відповідача зі Збройних Сил у листопаді 2006 року) передбачалося, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.

При вирішенні даного спору суди не встановили правову підставу виплати грошової допомоги при звільненні відповідача з органів внутрішніх справ у березні 2002 року.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч.2-5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати, що у випадку встановлення безпідставного отримання відповідачем грошової допомоги при звільненні, підстави, порядок, умови притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (243/95-ВР) ( далі - Положення №243/95-ВР).

Керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.