Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення невиплаченого грошового забезпечення,

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України невиплаченого грошового забезпечення. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з серпня 2000 року проходить військову службу у Військовій частині А 4615. Згідно наказу Міністра оборони України від 20 червня 2003 року № 231 позивача направлено до Військової частини А 2210 (м. Ель-Іззіє, Ліван) для виконання обов’язків у складі миротворчого контингенту Тимчасових сил Місії ООН у Лівані, де проходив службу з 10 липня 2003 року по 09 липня 2004 року. У цей період ОСОБА_6 знаходився на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України та отримував його у розмірі 760,88 грн. Разом з тим, в червні 2003 року за місцем служби у Військовій частині А 4615 він отримав грошове забезпечення у розмірі 1014,25 грн, а відповідно до судового наказу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2006 року на його користь позивача стягнуто несплачене грошове забезпечення у сумі 2444, 97 грн, в тому числі із розрахунку грошового забезпечення за червень 2003 року у сумі 1324,88 грн. Посилаючись на те, що за офіцерами та прапорщиками українських миротворчих контингентів і миротворчого персоналу зберігається за останнім місцем служби виплата в гривнях 100 % окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, інших видів грошового забезпечення, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачене грошове забезпечення у розмірі 6768 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в рахунок несплаченого грошового забезпечення з 10 липня 2003 року по 09 липня 2004 року на користь ОСОБА_6 6768 грн.

У касаційній скарзі Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового –про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права. Вказує, що премія не включається до грошового забезпечення військовослужбовців, які направлені за кордон для виконання обов’язків у складі миротворчих контингентів. Крім того, зазначає, що розмір надбавки за безперервну службу визначається Міністром оборони України та ця надбавка виплачувалась позивачу у визначеному розмірі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що грошове забезпечення позивача у червні 2003 році, тобто до вибуття у закордонне відрядження, згідно довідки Військової частини А 4615 від 09 серпня 2006 року № 282 складало 1014,25 грн, а відповідно до довідки № 282/2 від 09 серпня 2006 року повинно було бути 1324,88 грн, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можливо. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 963 (963-2002-п) затверджено Порядок матеріально-технічного і фінансового забезпечення миротворчого контингенту та персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку (963-2002-п) за особами, що входять до складу миротворчих контингентів та персоналу України, зберігаються виплати в національній валюті в

розмірі 100 відсотків окладу за військове (спеціальне) звання, посадового окладу або середньої заробітної плати за останнім місцем служби чи роботи, надбавки за вислугу років, інших

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 з серпня 2000 року проходив військову службу у Військовій частині А 4615. Згідно наказу Міністра оборони України від 20 червня 2003 року № 231 позивача направлено до Військової частини А 2210 (м. Ель-Іззіє, Ліван) для виконання обов’язків у складі миротворчого контингенту Тимчасових сил Місії ООН у Лівані, де він проходив службу з 10 липня 2003 року по 09 липня 2004 року. У цей період ОСОБА_6 знаходився на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України та отримував його у розмірі 760,88 грн.

Згідно довідки Військової частини А 4615 від 09 серпня 2006 року № 282 грошове забезпечення позивача складало 1014,25 грн, до складу якого увійшли премія в розмірі 33,3 % та надбавка за безперервну службу в розмірі 5 %. У довідці № 282/2 від 09 серпня 2006 року грошове забезпечення обчислено з урахуванням надбавки за безперервну службу в розмірі 30 %, виходячи із строку безперервної служби позивача понад 10 років.

Надбавка за безперервну службу передбачена Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) .

Цим Указом надано Міністру оборони України право встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90 %.

Пунктом 2 частини першої Указу № 389/2003 (389/2003) встановлено, що порядок та умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України. Виплата надбавок здійснюється з 01 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

На реалізацію положень Указу № 389/2003 (389/2003) , Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ № 149 (z0411-03) "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України".

Згідно підпункту 1.2 пункту 1 зазначеної Інструкції (z0411-03) розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки, доплати, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ (підпункт 2.4 пункту 2).

Тобто законодавством визначено лише граничні розміри надбавок без обумовлення мінімальної межі здійснення таких виплат та надано право визначати їх розмір Міністру оборони України з врахуванням строку служби військовослужбовців та наявного фонду забезпечення.

Зазначена надбавка виплачувалася позивачу в розмірі, встановленому письмовими розпорядженнями Міністра оборони України, про що свідчить довідка Військової частини А 4615 від 09 серпня 2006 року № 282.

Судами встановлено, що в період проходження служби у Військовій частині А 4615 ОСОБА_6 отримував премію, передбачену пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) і наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (z0251-01) .

Проте, цей вид грошового забезпечення йому не виплачувався з 10 липня 2003 року по 09 липня 2004 року під час виконання обов’язків у складі миротворчого контингенту Тимчасових сил Місії ООН у Лівані.

Відповідно до пункту 34.10 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (z0251-01) премія не виплачується військовослужбовцям направленим за кордон для виконання обов'язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений чинним законодавством України

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було. Переглядаючи справу, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув та не виправив їх.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення невиплаченого грошового забезпечення відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.