Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною та стягнення недоплаченої щорічної допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 05 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року,

У березні 2009 року позивака звернулася в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки в розмірі 5380,21 грн. Свої вимоги мотивує тим, що вона є ветераном - учасником війни та має право на отримання щорічно до 5 травня допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму, однак відповідач здійснює виплати у меншому розмірі. Загалом за 2004 –2008 роки їй недоплачено щорічної допомоги на суму 5380грн.21коп.

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 19 травня 2009 року відмовлено в задоволенні позову, у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачка є ветераном - учасником війни та має право на отримання щорічно до 5 травня допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму, однак відповідач здійснює виплати у меншому розмірі. Загалом за 2004 –2008 роки їй недоплачено щорічної допомоги на суму 5380грн.21коп.

Відповідно до ст. Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"розмір мінімальної пенсії за Віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Законами "Про Державний бюджет України"на відповідні роки було визначено мінімальний прожитковий мінімум на 2004р. ( Закон від 11.05.04 №1704-ІУ (1704-15) ) – 284грн. 69коп, на 2005р.(від 23.12.04 №2285-ІУ (2285-15) ) - 332грн., на 2006р. (20.12.05 №3235-ІУ (3235-15) ) –359грн. Станом на 05.05.07р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність ( Закон від 19.12.06 №489-У (489-16) зі змінами, внесеними Законом від 15.03.07 №749-У (749-16) ) становив 406грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток.

Таким чином мінімальній розмір пенсії становив 410грн. 06коп. Розмір мінімального прожиткового мінімуму (мінімальної пенсії за віком) на травень 2008 рік було визначено в сумі 481грн. Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги не передбачалася. Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги була передбачена у розмірі 50грн. Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги була передбачена у розмірі 50грн. Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги була передбачена у розмірі 55грн.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008рік" (107-17) виплата разової щорічної допомоги у зв’язку із святкуванням Дня Перемоги була передбачена у розмірі 65грн. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп/2004 (v020p710-04) , від 09.07.07р. №6рп/07 (v0a6p710-07) та від 22.05.08р.№10-рп/2008р (v010p710-08) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" (3551-12) Законами України "Про державний бюджет України".

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, або окремі їх положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" (3551-12) у частині, що визначає розмір допомоги, яку належить сплачувати щорічно до 5 травня (у розмірі мінімальної пенсії за віком) відновлена відповідно у 2004р. –з 01.12.04р., у 2007р. з 09.07.07р. у 2008р. –з 22.05.08р.. У 2005, 2006р.р. відповідних рішень Конституційним Судом України не ухвалювалося, тому ст. 150 Конституції України та ст. 9 КАС України визначено, що питання щодо конституційності того чи іншого закону чи іншого правового акту є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Позивачеві виплати було здійснено до 5 травня кожного року, у період, коли положення Законів України "Про державний бюджет України"на 2004, 2007, 2008 роки. щодо розміру виплати діяли, оскільки на той час, не були визнані неконституційними.

Крім того, суд враховує, що згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правовою регулювання.

Водночас, в п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначено, що: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України та рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час розв’язання спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Ухвалюючи рішення, суд вірно керувався ст.ст. 99, 100 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача за 2004-2007 роки задоволенню не підлягають у зв’язку із пропуском річного строку звернення до суду.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік позивачу здійснена суб’єктом владних повноважень на підставі, в межах та у спосіб передбачених законом.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій, відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 05 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.