К-33714/10-С Про зобов’язання вчинити дії - 08.12.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року

у справі № 2а-36889/09/2070

за позовом Контрольно-ревізійного управління в Харківській області

до Виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради

про зобов’язання вчинити дії

У березні 2009 року Контрольно-ревізійне управління в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради про зобов’язання виконати приписи вимоги №123-17/2090 від 16.09.2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавчий комітет Київської районної у місті Харкові ради оскаржив їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради за період з 01.08.2005 року по 01.08.2008 року, за результатами якої складено Акт №123-10-371 від 09.09.2008 року (далі –Акт ревізії).

За даними Акта ревізії встановлено, порушення законодавства з питань збереження і використання активів, а саме: в порушення положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1290 (1290-97-п) "Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботи із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, 6-ти водіям виконкому, 5-ти прибиральникам та 4-м відповідальним черговим служби 005 були надані додаткові дні щорічної відпустки за особливий характер праці та ненормований робочий день, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в сумі 7410,32 грн., а також зайвого нарахування та перерахування страхових внесків до державних цільових фондів в загальній сумі 2682,54 грн.; в порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) неправильно розраховано середню заробітну плату при обчисленні допомоги по вагітності та пологах та з тимчасової втрати непрацездатності працівнику виконкому ОСОБА_4, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів по заробітній платі в загальній сумі 7286,02 грн.

З урахуванням викладеного позивачем було винесено вимогу № 123-17/2090 від 16.09.2008 року про усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань в строк до 06.10.2008 року.

Проте, вказану вимогу в установлений контролюючим органом строк виконано не було.

Підпунктом 15 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України" від 28.12.2007 року № 107-ІУ (107-17) було внесено зміни до частини 1 статті 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"(частина перша статті 53 статті зі змінами, внесеним и згідно із Законом України від 28 12 2007 року № 107-VІ (107-17) ), якою визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, по страховим випадкам, які мали місце в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах компенсаційні та заохочувальні виплати, які мають разовий характер, враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу в тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) року зміни, внесені підпунктом 15 пункту 25 розділу II Закону України від 28 12 2007 року №107-VІ (107-17) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) ( є неконституційними).

Відповідно до вимог частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в травні 2008 року було здійснено перерахунок працівнику ОСОБА_4 допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, яка була нарахована в квітні 2008 року.

ОСОБА_4 в розрахунковому періоді (шість місяців) один місяць була у відпустці та їй було виплачено дві матеріальні допомоги (на оздоровлення і на соціально - побутові потреби). У зв'язку з проведеним перерахунком їй зайво було виплачено 7286,02 грн., що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів заробітній платі в загальній сумі 7286,02 грн.

За вказаних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставного здійснення перерахунку у травні 2008 року ОСОБА_4 допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, яка була нарахована в квітні 2008 року.

Проведеною позивачем вибірковою ревізією з питання правильності визначення кількості щорічних основних та додаткових відпусток, нарахування та виплати заробітної плати працівникам виконкому за час знаходження у щорічних відпустках за період з 01.01.2008 року по 01.08.2008 року були встановлені порушення норм чинного законодавства, а саме: 6-ти водіям виконкому, 5-ти прибиральникам та 4-м відповідальним черговим служби 005 були надані додаткові дні щорічної відпустки за особливий характер праці та ненормований робочий день, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в сумі 7410,32 грн., а також зайвого нарахування та перерахування страхових внесків до державних цільових фондів в загальній сумі 54 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про відпустки"щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Статтею 8 зазначеного Закону встановлено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року N 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" (1290-97-п) затверджено відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про відпустки"Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, згідно додатком N 1; відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про відпустки"список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, згідно з додатком N 2.

Посади, на яких працювали особи, яким були надані додаткові відпустки не передбачені Списками № 1 та № 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року N 1290 (1290-97-п) .

Статтею 9 Закону України "Про відпустки"визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

При цьому, конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці визначається колективним договором відповідно до частини другої статті 7, пункту 2 частини першої та частини другої статті 8 Закону України "Про відпустки".

Чіткий перелік видів відпусток, які надаються за законодавством України, визначено статтею 4 Закону України "Про відпуски". Водночас колективним договором можуть встановлюватися й інші види відпусток, не значені у зазначеному переліку.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про відпустки"оплата таких відпусток провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, зборів, обов’язкових платежів або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим ром працівники.

Проте, відповідачем не було надано доказів, що робота працівників Виконавчого комітету Київської районної в м. Харкові ради, яким у 2008 році надавались додаткові відпустки, пов'язана з особливим характером праці та за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Також, відповідачем не було надано колективного договору або угоди, укладених між працівником та адміністрацією, із зазначенням умов праці.

За вищевказаних обставин суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.