Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення грошової суми,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року, в задоволенні уточнених позовних вимог Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 2261087,87грн. прибутку, отриманого за договором № 24-07/к від 19.03.2007р. з ДП "Торговий Дім "Масляна"та договором б/н від 01.11.2007р. з ПП "Агро-Трейд", відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з’явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач перебуває на обліку платника податків у ДПІ в Білогірському районі АР Крим з 28.04.2005р. за номером 3032, що підтверджується довідкою № 905/с/289 від 29.04.2005р.

04.11.2008р., на підставі направлення № 103/1701 від 29.09.2008р., ДПІ у Білогірському районі АР Крим проведена планова виїзна перевірка суб’єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1793/1701/30891614744 від 04.11.2008р.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем порушено п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, що виразилося в тому, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Таке порушення виявлено по правочинам, укладеним відповідачкою з контрагентами: 1) ДП "Торговий Дім "Масляна" - договір на поставку продукції ВАТ "Молочник" та інші продукти харчування № 24-07/к від 19.03.2007р.; 2) ПП "Агро-Трейд" - договір на поставку продукції ТМ"(тостерні плавлені сирки) та інші продукти харчування без номера від 01.11.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за оскаржуваним договором, на підставі ст. 208 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судами попередніх інстанцій при винесенні рішень не надано належної правової оцінки доводам податкового органу відносно того факту, що позивачем не виявлені власні, орендовані, одержані за договорами лізингу складські, торгові, виробничі і інші приміщення, в яких проводилась господарська діяльність відповідача. А також те, що договори укладені відповідачем з найманими робітниками в Білогірському районному центрі зайнятості не числяться та не встановлено фактичне місце здійснення господарської діяльності відповідача.

Також судами не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що у відповідача відсутні трудові ресурси, транспортне і торгове устаткування, матеріали для здійснення основного виду діяльності і необхідні для виконання умов договорів з контрагентами. Відповідачем не надані сертифікати якості на одержані товари (продукти харчування). Виходячи з первинних документів, наданих відповідачем реалізовувалися молочнокислі продукти, зберігання яких можливе тільки при дотриманні певних умов, терміни реалізації обмежені.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов’язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року –скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Вищий адміністративний суд України у складі:

секретар судового засідання Хомініч С.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення грошової суми.

Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року –скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.