Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за касаційною скаргою Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення,

У листопаді 2010 року Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулося в суд з позовом до управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову №000847 від 20.09.2010 р. про накладення на позивача 340 грн. штрафу за невиконання припису № 353 від 18.06.2010 р. про усунення порушень прав споживача ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припис виданий з порушеннями, а саме: не проведена повторна перевірка по його виконанню, вказаний припис повинна підписувати особа, яка проводила перевірку, а не керівник Управління, вимоги припису виконані за виключенням неможливості виконання вимоги щодо проведення перерахунку, крім того, припис управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області виданий на підставі ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів", дія якого не може поширюватися на відносини між споживачами і Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів на підставі заяви ОСОБА_6 та інших споживачів проведена перевірка щодо проведення нарахувань позивачем за послуги з центрального опалення, яке не надавалося у зв’язку із встановленням автономного опалення квартир.

За результатами перевірки складений Акт від 16 червня 2010 року № 001006, згідно якого ОСОБА_6 має у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення. Факт відключення квартири споживача від централізованої системи опалення та постачання гарячої води підтверджується актом про відключення кварти від внутрішньо будинкових мереж.

У зв’язку з цим, начальник управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видав припис №353 від 18.06.2010 р. про усунення порушень прав споживача з вимогами: припинити порушення прав ОСОБА_6 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги з центрального опалення; припинити нарахування виплат за ненадані послуги; провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення; про вжиті заходи інформувати управління до 18 липня 2010 року. За невиконання вказаного припису відповідачем прийнята постанова №000847 від 20.09.2010 р. про накладення на позивача 340 грн. штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача не було правових підстав для винесення припису, оскільки в даному випадку дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не поширюється на дані правовідносини між сторонами, які відносяться до сфери господарської діяльності і повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав у відповідача для винесення припису та що вказані правовідносини повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір про наявність компетенції у відповідача щодо винесення припису позивачу та постанови про накладення штрафу про його невиконання у зв’язку із допущеними порушеннями при проведенні споживачу нарахувань за ненадані послуги центрального опалення, яке у встановленому порядку було відключене у зв’язку із встановленням автономного опалення. В даній справі оскаржується законність прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу про невиконання припису відповідача щодо усунення порушення прав споживача. Обставини справи сторонами не заперечуються. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (далі Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт. Пункт 7 ст.1 Закону визначає, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами. Згідно наведеного Закону (1023-12) послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального благ, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) (далі Правила), регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В п. 2.2 Статуту ЛМКП "Теплокомуненерго"зазначено, предмет діяльності Підприємства є надання комунальних послуг споживачам.

Згідно п. 24 Правил (630-2005-п) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання"споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Договорами ЛМКП "Теплокомуненергія"з балансоутримувачами житлових будинків, в яких мешкають споживачі передбачено, що оплата за надання теплової енергії та здійснення послуг з опалення та централізованого постачання гарячої води здійснюється шляхом оплати споживачами на розрахунковий рахунок ЛМКП "Теплокомуненергія".

Аналізуючи наведені норми Закону відповідач мав, передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та виносити приписи при встановленні порушень прав споживачів.

Виходячи з наведеного комунальне підприємство "Теплокомуненерго" є виконавцем послуг споживачам згідно ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому відповідач мав законні підстави, керуючись сти.23,ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" приймати постанову щодо суб’єкта господарювання КП "Теплокомуненерго" за невиконання припису про припинення встановлених перевіркою порушень прав споживачів.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у відповідача для винесення спірної постанови та що вказані правовідносини повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог про протиправність та скасування постанови про накладення на позивача 340 грн. штрафу за невиконання припису, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але з інших підстав, ніж тих, що наведені судами попередніх інстанцій.

Так, згідно обставин справи позивач виконав вимоги припису за виключенням вимоги щодо проведення перерахунку за неможливості виконання вимоги. Наведені позивачем обставини відповідачем не заперечувалися, а постанова виносилася з підстав не виконання припису в повному обсязі, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Виходячи з наведеного спірна постанова прийнята за невідповідності обставин справи, наявності виконання припису, за виключенням одного пункту, що відповідачем не було досліджено при ухваленні постанови та наявності обґрунтованих підстав неможливості виконання одного з невиконаних пункту припису, тому заявлений позов підлягає задоволенню з визнанням протиправним і скасування постанови відповідача.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильної оцінки обставин спірних правовідносин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення в частині мотивації та підстав скасування спірної постанови, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального права суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення, з урахуванням наведеного заявлений позов задоволенню підлягає з наведених підстав, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та ухвалу Донського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року скасувати за підставами та мотивацією задоволення позову, ухвалити нове рішення.

Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області № 000847 від 20.09.2010 р. про накладення стягнень.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.