Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008

у справі № 2а-2142/07 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фондової компанії "Фінекс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13.08.2007 № 0000482200/0 про визначення ТОВ фондовій компанії "Фінекс-Україна"податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 685366,90 грн., в тому числі 463376,00 грн. –основний платіж та 221990,90 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне віднесення позивачем в податковому обліку фінансових операцій з цінними паперами і деривативами до витрат та врахування у від’ємному фінансовому результаті цих операцій за 2006 рік 48000,00 грн., що відповідає ціні придбання у ТОВ "Промислово-технологічна компанія "Мегаком""простого векселя ДП "Селідовуглепостачзбут", та за 2005 рік - 2152312,00 грн., що відповідає ціні придбання у Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"простих векселів, виданих ТОВ НВП "Нафтогазкомплект", ПП "АВН"та ПП "Полтаваторг-99", оскільки таке відповідає підпунктам 7.6.1 та 7.6.2 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пункту 1.32 ст. 1, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 закону № 334/94-ВР, статей 1, 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"( Закон № 3480-ІУ (3480-15) ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ фондова компанія "Фінекс-Україна"просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для донарахування ТОВ фондова компанія "Фінекс-Україна"податкових зобов’язань з податку на прибуток згідно із податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 30.07.2007 № 3404/22-0/31063268, про неправомірне врахування позивачем у складі витрат за І півріччя 2004 року, 2005 рік (ІУ квартал) та у складі від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами і деривативами за 2006 рік, визначеного з врахуванням від’ємного значення за попередні звітні періоди, 48000,00 грн., що відповідає ціні придбання простого векселя, виданого ДП "Селідовуглепостачзбут"номінальною вартістю 119956,80 грн.; та 2152312,00 грн., що відповідає ціні придбання простого векселя № 763318653143 номінальною вартістю 553862,00 грн., виданого ТОВ НВП "Нафтогазкомплект"; простих векселів № 763318653163 та № 763318653148, номінальною вартістю 305000,00 грн. та 523450,00 грн., виданих ПП "АВН"; простих векселів № 7633140129798, № 7633140129799, № 7633140129800, № 7633140129805 номінальною вартістю 200000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 370000,00 грн., виданих ПП "Полтаваторг-99". При цьому контролюючий орган виходив з того, що зазначені векселі втратили значення цінного паперу, що засвідчує відносини боргу, оскільки постановою Господарського суду Донецької області від 17.08.2006 ДП "Селідовуглепостачзбут"визнано банкрутом, а вимоги про стягнення заборгованості за векселем позивач в судовій процедурі банкрутства не заявив; решта із вказаних векселів була придбана позивачем у АКІБ "УкрСиббанк"29.12.2005, тоді як 23.12.2004 по цих векселях були вчинені протести в неплатежі та виконавчі написи, але до стягнення заборгованість за цими векселями не заявлялась.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії позивача щодо віднесення вартості придбаних векселів до витрат в окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідають положенням підпунктів 7.6.1 та 7.6.2 пункту 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

З таким висновком, однак, погодитися не можна.

Згідно з абзацами першим, другим та третім підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами ( абзац перший підпункту 7.6.2 цього пункту ).

За визначенням частини 1 ст. 3 Закону № 3480-ІУ цінні папери –це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Пунктом 2 частини 5 цієї статті встановлено, що боргові цінні папери, до яких відносяться, зокрема, векселі, - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення пункту 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР щодо окремого податкового обліку фінансових результатів з цінними паперами застосовується до операцій з цінними паперами в розумінні статті 3 Закону № 3480-ІУ.

Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Отже, з дня прийняття постанови Господарського суду Донецької області від 17.08.2006 про визнання ДП "Селідовуглепостачзбут"виданий цим підприємством вексель втратив значення цінного паперу, оскільки зобов’язання за цим векселем припинились. Позивач не оспорює, що вимоги за векселем у судовій процедурі про визнання ДП "Селідовуглепостачзбут"банкрутом ним не заявлялись.

Це ж саме стосується і векселів, виданих ТОВ НВП "Нафтогазкомплект", ПП "АВН"та ПП "Полтаваторг-99", на дату придбання яких позивачем збіг встановлений пунктом п’ятим частини 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження"та статтею 91 Закону України "Про нотаріат"строк в один рік для пред’явлення виконавчого напису, вчиненого нотаріусом у зв’язку з опротестуванням цих векселів у неплатежі, до виконання.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до правовідносин, що виникли внаслідок відтворення в податковому обліку фінансових результатів операцій з цими векселями, статтю 20 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та дійшов до помилкового висновку, що на дату придбання позивачем цих векселів строк пред’явлення вимоги за ними не збіг, оскільки він дорівнює загальному строку позовної давності. Апеляційний суд не звернув увагу, що цією статтею врегульовано питання щодо юридичного значення індосаменту, вчиненого після протесту векселя в неплатежі або після закінчення строку для вчинення протесту. Що ж до зазначених векселів, то в судовому процесі такі обставини не встановлені, а приєднані до справи копії цих векселів не свідчать, що індосаменти на них були вчинені після 23.12.2004.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм матеріального права призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають вимогам статті 159 КАС України. З огляду на те, що обставини у справі встановлені повно і правильно, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008; в позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.