колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

за участю представника Державної митної служби України Корчинської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Енергетичної регіональної митниці, Державної митної служби України, Державного казначейства України про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року,

В жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Центральної енергетичної митниці "Про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"від 15 червня 2005 року №97-к позивача було прийнято на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"в порядку переведення з Апарату Верховної Ради України з шестимісячним випробувальним терміном. Всупереч статті 26 Кодексу законів про працю України позивачу було протиправно встановлено випробувальний термін. Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року №154-к ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади з 31 серпня 2005 року у порядку переведення для подальшої роботи в Енергетичній регіональній митниці (пункт 64). 2 вересня 2005 року на митний пост "Одеса-нафтогавань"надійшов наказ Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці "Про звільнення працівників"від 31 серпня 2005 року № 157-к про звільнення ОСОБА_2 з 31 серпня 2005 року у зв’язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці, в якому зазначено вважати недійсним пункт 64 наказу від 30 серпня 2005 року №154-к. 2 вересня 2005 року на митний пост "Одеса-нафтогавань"надійшла службова записка тимчасово виконуючого обов’язки начальника відділу по роботі з особовим складом від 31 серпня 2005 року № 9/157-вн-ЕП, якою було відкликано наказ від 31 серпня 2005 року № 157-к як такий, що не відповідає оригіналу наказу від 31 серпня 2005 року № 157-к. 2 вересня 2005 року на митний пост "Одеса-нафтогавань"надійшов наказ Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці "Про внесення змін до наказу Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року № 154-к "Про звільнення працівників"від 31 серпня 2005 року № 157-к, відповідно до якого виключено пункт 64 наказу від 30 серпня 2005 року №154-к як такий, що був внесений помилково. Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним позивач просив встановити факт його роботи на посаді заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"Енергетичної регіональної митниці з 1 вересня 2005 року; зобов’язати Енергетичну регіональну митницю поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"Енергетичної регіональної митниці з 13 жовтня 2005 року; стягнути з Енергетичної регіональної митниці середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з Енергетичної регіональної митниці моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., зобов’язати Енергетичну регіональну митницю внести зміни в наказ Центральної енергетичної митниці "Про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"від 15 червня 2005 року №97-к, виключивши з наказу слова "з шестимісячним випробувальним терміном".

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 6 липня 2007 року до участі у справі залучено Державну митну службу України в якості другого відповідача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2008 року до участі у справі залучено Державне казначейство України в якості співвідповідача.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано Енергетичну регіональну митницю внести зміни у наказ Центральної енергетичної митниці "Про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"від 15 червня 2005 року № 97-к, виключивши з наказу слова "з шестимісячним випробувальним терміном". Зобов’язано Енергетичну регіональну митницю поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"Енергетичної регіональної митниці з 13 жовтня 2005 року. Стягнуто з Енергетичної регіональної митниці на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 81 900 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а всього –96 900 грн. Зобов’язано Енергетичну регіональну митницю перерахувати заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 відповідно до індексу інфляції. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допущена до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року апеляційну скаргу Енергетичної регіональної митниці та Державної митної служби України, яка приєдналася до апеляційної скарги, було задоволено. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_2, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступні обставини.

Наказом Центральної енергетичної митниці "Про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"від 15 червня 2005 року №97-к позивача було прийнято на посаду заступника начальника митного поста "Одеса-нафтогавань"в порядку переведення з Апарату Верховної Ради України з шестимісячним випробувальним терміном.

Наказом Державної митної служби України "Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці"від 25 червня 2005 року № 586 (v0586342-05) було ліквідовано Центральну енергетичну митницю.

19 червня 2005 року Центральна енергетична митниця була виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Наказом Державної митної служби України "Про створення Енергетичної регіональної митниці"від 25 червня 2005 року № 587 (v0587342-05) було створено Енергетичну регіональну митницю, яка отримала код ЄДРПОУ.

Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці "Про звільнення працівників Центральної енергетичної митниці"від 30 серпня 2005 року №154-к ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади з 31 серпня 2005 року у порядку переведення для подальшої роботи в Енергетичній регіональній митниці (пункт 64).

Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці "Про звільнення працівників"від 31 серпня 2005 року № 157-к ОСОБА_2 31 серпня 2005 року було звільнено у зв’язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці та зазначено вважати недійсним пункт 64 наказу від 30 серпня 2005 року №154-к.

Відповідно до службової записки тимчасово виконуючого обов’язки начальника відділу по роботі з особовим складом від 31 серпня 2005 року № 9/157-вн-ЕП, що надійшла на митний пост "Одеса-нафтогавань", було відкликано наказ від 31 серпня 2005 року № 157-к як такий, що не відповідає оригіналу наказу від 31 серпня 2005 року № 157-к.

Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці "Про внесення змін до наказу Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року № 154-к "Про звільнення працівників"від 31 серпня 2005 року № 157-к, відповідно до якого виключено пункт 64 наказу від 30 серпня 2005 року №154-к як такий, що був внесений помилково.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, витому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, помилково виходив із того, що на позивача не поширюються вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання Державна митна служба України не виконала, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а отже рішення апеляційного суду є помилковим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 226 зазначеного Кодексу, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року скасувати, залишивши в силі постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.