Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача –Ціка В.Г., Желефи Г.Б.,

представника відповідача – Кириченка Б.Б.,

представника Генеральної прокуратури України – Зарудяної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

у справі № 2а-5123/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Імекс

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

за участю Прокуратури Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Імекс(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000722304/0 від 17 червня 2010 року як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000722304/0 від 17 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Альянс-Імекс3,40 грн. понесених судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Прокуратура Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченнях на касаційні скарги ТОВ Альянс-Імекс, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області та касаційну скаргу ДПІ у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги Прокуратури Житомирської області та ДПІ у м. Житомирі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела невиїзну документальну перевірку ТОВ Альянс-Імексз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року станом на 14 червня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 3369/23-2/33732550 від 14 червня 2010 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, в результаті чого сума податку на додану вартість, заявлена ТОВ Альянс-Імексдо бюджетного відшкодування, була зменшена на 707614,00 грн., а саме: за жовтень 2009 року на 101087,00 грн., за листопад 2009 року на 115650,00 грн., за грудень 2009 року на 179920,00 грн., за січень 2010 року на 163411,00 грн., за лютий 2010 року на 87112,00 грн., за березень 2010 року на 60434,00 грн.

17 червня 2010 року ДПІ у м. Житомирі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000722304/0, яким згідно з підпунктом бпідпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами зменшила ТОВ Альянс-Імекссуму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 101087,00 грн., за листопад 2009 року на 115650,00 грн., за грудень 2009 року на 179920,00 грн., за січень 2010 року на 163411,00 грн., за лютий 2010 року на 87112,00 грн., за березень 2010 року на 60434,00 грн., а всього на суму 707614,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов’язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 707614,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно заявлена до бюджетного відшкодування вказана сума податку на додану вартість, оскільки неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість контрагентами постачальника позивача –ТОВ Андрушівський маслосирзаводпо ланцюгу постачання.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2007 року між ТОВ Андрушівський маслосирзавод(постачальник) та ТОВ Альянс-Імекс(покупець) було укладено договір поставки № 143, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у встановлений даним договором строк у власність покупця товар партіями згідно специфікацій відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов’язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору (з урахуванням додаткових угод до вказаного договору № 1 від 28 грудня 2007 року, № 2 від 30 грудня 2008 року та № 3 від 01 липня 2009 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт поставки товару і отримання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних, а також факт списання з рахунку позивача грошових коштів на оплату вартості поставленого товару (з урахуванням податку на додану вартість) податковим органом не заперечувався.

У подальшому, товар, придбаний ТОВ Альянс-Імексу ТОВ Андрушівський маслосирзавод, був експортований позивачем ТОВ Алба-Е(Республіка Азербайджан) згідно контракту № 28-10-08 від 28 жовтня 2008 року, компанії Trading Ltd(Республіка Грузія) згідно контракту № 22-05-09 від 22 травня 2009 року, ПП ОСОБА_1 (Республіка Казахстан) згідно контракту № 02-07-09 від 02 липня 2009 року, компанії FPS (Республіка Молдова) згідно контракту № 11-12-09 від 11 грудня 2009 року, ТОВ Алба-Е(Республіка Азербайджан) згідно контракту № 01-01-10 від 01 січня 2010 року (арк. справи 98-140), що підтверджується вантажними митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, інвойсами та сертифікатами про походження товару (арк. справи 141-195).

Вказані докази підтверджують висновки судів попередніх інстанцій про реальність операцій та їх фактичне виконання.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість. Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Твердження ДПІ у м. Житомирі про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами постачальника позивача по ланцюгу постачання правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах а, в, г, дпункту 10.1 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року на загальну суму 707614,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки перевіркою, на підставі якої було прийняте це податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Прокуратури Житомирської області та касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Житомирі підлягають залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.