К/9991/9649/11-С Про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 25.11.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини, тому відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі. Позивач просила зобов’язати відповідача виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 3 грудня 2007 року по квітень 2009 року в розмірі 6710,27 грн. та в подальшому виплачувати допомогу відповідно до чинного законодавства й установленого розміру прожиткового мінімуму.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 25 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради. Зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років за рахунок коштів Державного бюджету України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з місцевого бюджету Петровської районної у м. Донецьку ради на користь позивача судовий збір у розмірі 8,50 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради залишено без задоволення, а постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 травня 2009 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши у межах касаційної скарги за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини та є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування з 3 грудня 2007 року, тому має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до положень статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Згідно зі статтею 43 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зміни, внесені пунктом 7 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 3 грудня 2007 року (дата постановлення на облік) по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Підпунктами 5, 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 13, частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) було змінено.

Відповідно до нової редакції статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Тобто із зазначеного Закону (2811-12) було виключено норму, відповідно до якої право на отримання допомоги мали лише особи, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з новою редакцією частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Відповідно до нової редакції пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) стаття 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а з моменту втрати чинності положень підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , оскільки зміни до статей 13, 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились.

Враховуючи те, що відповідач в 2008, 2009 роках виплачував допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку щодо правомірності дій відповідача в зазначених роках.

Проте суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку, що Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) регулює правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги для неповнолітніх дітей, тому при визначенні застрахованій особі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) необхідно застосовувати встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом, було встановлено річний строк звернення з адміністративним позовом, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права з дня отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто в грудні 2007 року –час, з якого має обчислюватись річний строк звернення до суду з адміністративним позовом. Позивач звернулася до суду з позовом в травні 2009 року, тобто з пропущенням річного строку.

Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, проте суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, всупереч положенню частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в тій же редакції помилково зазначив, що позивач дізналась про порушення своїх прав квітні 2009 року, в цей час звернулася з належною заявою до відповідача, після отримання відповіді на свою заяву, звернулася до суду, а тому строк звернення до суду не сплинув.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

За правилами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач із заявою про поновлення строку до суду не зверталася.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради задовольнити частково.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 3 грудня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.