к-32262/09-с Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 08.05.2012 Прийняття

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року, позов Приватного підприємства «Атрі»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі -відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі -відповідач-2) задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Атрі»заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 45 562,00 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПП «Атрі»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. та в розмірі 452,22 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржником ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 20 серпня 2007 року подано до ДПІ у м. Краматорську Донецької області декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року, яка містила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 45 881,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Атрі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2007 року, за результатами якої складено акт № 1741/23-3-33620412 від 10 жовтня 2007 року.

Перевіркою підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 45 562,00 грн.

Разом з тим, з огляду на відсутність результатів зустрічних перевірок відповідачем-1 не направлено в п'ятиденний термін з дня закінчення перевірки органу Державного казначейства висновок із визначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 45 562,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ДПІ у м. Краматорську Донецької області вчинити відповідні дії.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року у справі № 2-а-8372/08 зобов'язано ДПІ у м. Краматорську Донецької області надати ГУДК України в Донецькій області висновок про відшкодування ПП «Атрі»з Державного бюджету України залишку суми бюджетного відшкодування за липень 2007 року в розмірі 45 562,00 грн.

Однак, ДПІ у м. Краматорську Донецької області висновок із зазначенням суми, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача, до ГУДК України в Донецькій області не надано, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року не була перерахована відповідачем-2 на рахунок позивача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВРУ разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача-1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, на час розгляду справи № 2-а-8372/08 обов'язок відповідача-2 прийняти будь-яке рішення або вчинити дії щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості з податку на додану вартість був відсутній у зв'язку із відсутністю відповідного висновку податкового органу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .