Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області (далі –ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009

у справі № 2а-3840/09/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Реал"(далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.02.2009 № 0000062343 з тих мотивів, що під час роздрібного продажу газу метану із застосуванням безготівкової форми розрахунків не вимагається використання реєстратора розрахункових операцій з огляду на приписи пункту 12 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції з роздрібного відпуску газу метану через автомобільний газонаповнювальний компресорний пункт з використанням паливно-роздавальних колонок мають здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, які внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем України для сфери застосування на АЗС та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлених Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 № 13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом. А відтак, за висновком ДПІ, невиконання позивачем вказаних вимог обумовлює правомірність накладення на Товариство оспорюваної суми штрафних санкцій.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, оформлену актом від 17.02.2009 № 125/23-32457935. В ході цієї перевірки було виявлено факт здійснення позивачем операцій з роздрібної торгівлі газом метаном через автомобільний газонаповнювальний компресорний пункт з використанням двох паливно-роздавальних колонок із застосуванням безготівкової форми розрахунків на суму 738 905,18 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій. Зазначена обставина стала підставою для накладення на позивача 3 694 525,90 грн. штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно зі статтею 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2).

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції помилково послалися на те, що роздрібний відпуск пального за договорами, які передбачають оплату за таке пальне в безготівковій формі, не вимагає застосування РРО.

Так, згідно з визначенням, що міститься у статті 2 названого Закону, реєстратор розрахункових операцій –це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що реєстратор розрахункових операцій призначений не тільки для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості (обсягу) проданого товару.

З огляду на сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій та обставини, викладені в акті перевірки стосовно здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією контролюючого органу про наявність у Товариства обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій з метою обліку кількості реалізованого газу метану, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

Зазначений висновок кореспондується з приписами статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які містять вичерпний перелік видів діяльності, при здійсненні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються. Згадана правова норма не виключає обов’язку суб’єкта господарювання застосовувати такий реєстратор при реалізації товарів на умовах попередньої оплати із застосуванням безготівкового способу розрахунків.

Не спростовують вказаного висновку і посилання позивача на пункт 12 статті 9 зазначеного Закону, згідно з яким реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Так, у даному випадку законодавець можливість незастосування РРО пов’язує зі здійсненням окремого виду діяльності –оптової торгівлі, якою є сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності (лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2002 № 56-38/87 (v8_87569-02) ). У свою чергу, роздрібна торгівля – це сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на основі усного або письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

У даному випадку відсутні підстави вважати заправку паливом автотранспорту споживачів оптовою торгівлею шляхом видачі товару, який знаходиться на зберіганні, оскільки у випадку оптової торгівлі паливом, яке не передається одразу покупцеві, а залишається на зберіганні у продавця, така видача має здійснюватися з окремих ємностей, не підключених до паливно-роздавальних колонок, спеціально призначених для зберігання та відпуску попередньо оплачених оптових партій пального, або пального, що знаходиться на відповідальному зберіганні без набуття права власності на них утримувачем, оформленому відповідними договорами.

З урахуванням викладеного під час здійснення спірних операцій з роздрібного продажу газу метану позивач повинен був застосовувати спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат, що внесений до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі, та відповідає Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлених Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, забезпечуючи відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

А відтак у попередніх судових інстанцій було відсутні підстави для скасування оспорюваного рішення ДПІ та, відповідно, для задоволення цього позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 у справі № 2а-3840/09/0570 скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.