Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року в справі за його позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про перерахунок пенсії,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом в якому зазначав, що 13 листопада 1999 року був звільнений з військової служби, а з 14 листопада 1999 року йому призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . В 2005 році розмір пенсії перераховано, проте її розмір не відповідав встановленому законом.

Просив зобов’язати призначити пенсію з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців, зокрема:

- з 01 вересня 1999 року по 31 грудня 2002 року - 40 % надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99 "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" (847/99) ;

- з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2004 року -100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (173/2002) ;

- 01 травня 2003 року по 31 грудня 2004 року - 90% надбавки, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/03 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) ;

- з 01 березня 2001 року по 31 грудня 2004 року –33,3% премії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) та пункту 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (z0251-01) "та наказу Міністра оборони України від 05 березня 2001 року №75 (z0251-01) ;

- з 01 січня 2005 року –90% надбавки за безперервну службу, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/03 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) виходячи з розміру, встановленого законодавством для військовослужбовців, що мають безперервну службу понад 25 календарних років.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу призначена пенсія на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймалися в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачем нормативно-правових актів, які встановлюють надбавки та премії до грошового забезпечення військовослужбовців.

Зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців не мали зворотної дії в часі, і пенсія позивача не підлягала перерахунку за попередній період.

З 01 січня 2005 року пенсію позивача перераховано відповідно до частини 2 розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , якою встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону (2262-12) та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.