Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. –головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року в справі за його позовом до спеціального батальйону судової міліції "Грифон" при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення одноразової грошової допомоги,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом в якому зазначав, що наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 26 жовтня 2006 року №234 о/с його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України на підставі підпункту "в" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) . На день звільнення мав вислугу років у календарному обчисленні 23 роки 05 місяців 22 дні, проте грошову допомогу, встановлену статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"сплачено лише за 12 років служби.

Просив стягнути вихідну грошову допомогу за 23 календарних роки служби у розмірі 17214,12 грн. та суму індексації доходів 2814,13 грн.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відповідача в частині розрахунку вихідної допомоги за 12 років служби у зв’язку з його повторним звільненням є правомірними, оскільки при звільненні із Збройних Сил України позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, від отримання якої відмовився.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суди помилково прийшли до висновку про відсутність у нього права на грошову допомогу за сукупний час служби.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З обставин справи вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнився за вислугою строку служби у січні 1994 року.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 26 жовтня 2006 року №234 о/с ОСОБА_6 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України на підставі підпункту "в"пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) (через обмежений стан здоров’я).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом (2262-12) , і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення вказаних осіб, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби у січні 1994 року, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнялися зі служби, виплачувалася допомога в порядку і розмірах, що визначалися Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

На час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України у жовтні 2006 року редакція статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" змінилася і частиною шостою було встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

З наведених правових норм вбачається, що виплата спірної грошової допомоги можлива при наявності у особи права на пенсійне забезпечення за цим законом.

Відповідно до розрахунку вихідної допомоги, складеної бухгалтером спеціального батальйону судової міліції "Грифон"при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, його сума за 12 років служби складає 7048,02 грн.

Проте позивач відмовився отримати нараховану йому суму грошової допомоги при звільненні, оскільки її розмір не відповідає дійсності і вирахуваний не за фактичних 23 календарних роки служби.

Отже, оскільки при звільненні у січні 1994 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги при звільненні, від отримання якої він відмовся, то на отримання грошової допомоги після звільнення у жовтні 2006 року права він не мав.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.