колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа –Луганський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої суми грошового утримання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що отримує пенсію військовослужбовця.

Вважає, що розрахунок пенсії є неправильний та проведений з порушенням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , оскільки в грошове забезпечення не включені премія в розмірі 33,3% та інші передбачені надбавки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Міністерства оборони України, був звільнений зі служби 1 липня 1995 року з призначенням йому пенсії за вислугу років.

Відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей"від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби. Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців"від 6 квітня 1998 року № 452 (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України "Про грошове забезпечення військовослужбовців"від 4 жовтня 1996 року № 923 (923/96) та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців"від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) . Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Стосовно інших надбавок, про врахування яких просив позивач, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України"від 14 липня 1999 року № 847 (847/99) в розмірі 40% посадового окладу, Указом Президента України "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) у розмірі 100% грошового забезпечення, Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу"від 5 травня 2003 року №389 (389/2003) у розмірі 70% грошового забезпечення, не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких він під час його служби в Збройних Силах не отримував, а тому ці надбавки не могли бути враховані позивачу при перерахунку пенсії.

Крім цього, зазначеними указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв’язку із запровадженням цих надбавок.

Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що при звільненні з дійсної військової служби позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що передбачених чинним законодавством підстав для проведення позивачу за період до 1 січня 2005 року перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії та інших надбавок немає.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.