Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Ліпського Д.В.

суддів: Білуги С.В., Загороднього А.Ф., Заїка М.М., Співака В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду міста Львова від 05 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення боргу,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом осягнення заборгованості грошового забезпечення та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 05 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за січень-жовтень 1998 року, квітень-грудень 1999 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду міста Львова від 05 березня 2009 року –без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в яких просить скасувати оскаржувані судові рішення оскільки вважають, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу на посаді начальника архівного відділення управління оперативної інформації при УМВС у Львівській області та наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звільнено зі служби з 14 січня 2000 року, за віком.

Під час проходження служби позивачу призначена доплата у розмірі 25% суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована відповідно до Указу Президента України " Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"від 04 жовтня 1996 року № 926 (926/96) .

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості грошового забезпечення січень-жовтень 1998 року, квітень-грудень 1999 року суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на виплату доплати у розмірі 25%, оскільки не виплачувалася вона у зв’язку з відсутністю коштів, що не оспорюється відповідачем.

Однак, відповідно до пункту 3 Указу Президента " Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"від 04 жовтня 1996 року № 926 (926/96) , керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань на виділяються на утримання цих органів установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована

Судами не враховано що, нарахування та виплата спірної доплати, згідно з діючим законодавством, ставиться в залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань, проводиться в межах фондів оплати праці, в умовах обмеженого фінансування або відсутності фінансування окремих виплат.

Крім того, судами залишено поза увагою вимоги частини 2 статті 99 КАС України (у редакції, що діяла на момент подачі позову), відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області наполягало на відмові у задоволенні позовних вимог, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду, однак судами не вирішено даного питання та не перевірено наявність у позивача поважних причин подачі адміністративного позову з пропуском строку.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, які істотно вплинули на повноту з’ясування фактичних обставин справи, рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визначати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду міста Львова від 05 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення боргу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.