колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа –Державна податкова інспекція Суворовського району м. Одеси про визнання дій незаконними та стягнення незаконно утриманого податку з вихідної допомоги за касаційною скаргою територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2006 року,

В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з грудня 1970 року працював суддею Жовтневого, Іллічівського, Малиновського районних судів м. Одеси. В серпні 2005 року позивач був звільнений у відставку з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси. ОСОБА_1 була нарахована вихідна допомога у розмірі 138 013,14 грн., з якої всупереч частині 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів"утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 17941,71 грн. Позивач просив визнати незаконними дії територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області щодо утримання з його вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13%; стягнути з управління Державного казначейства України в Одеській області шляхом списання коштів з розрахункового рахунку на його користь суму незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13% в сумі 17941,71 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Визнано незаконними дії територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області щодо утримання з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13%, що складає 17941,71 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через місцевий бюджет в особі управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму безпідставно утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13% з його вихідної допомоги в розмірі 17941,71 грн. Постанова суду допущена до негайного виконання.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2006 року апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області було залишено без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2006 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1970 року працював суддею Жовтневого, Іллічівського, Малиновського районних судів м. Одеси. 8 серпня 2005 року позивач був звільнений у відставку з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси. ОСОБА_1 була нарахована вихідна допомога у розмірі 138 013,14 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 17941,71 грн.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів", чинному на час виникнення спірних правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за ко жен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заро бітку.

Згідно з підпунктом "д"пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"дохід із джерелом його походження з України –це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахова ний на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (випла чений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльно сті на території України, від працедавця.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"визначено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата"розуміються також інші заохочува льні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які випла чуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 22.2 статті 22 зазначеного Закону у разі, якщо норми інших законів чи інших законо давчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізич них осіб, суперечать нормам цього Закону (889-15) , пріоритет мають норми цього Закону (889-15) .

Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді суди по передніх інстанцій обґрунтовано, з посиланням на відповідні Рішення Конституційного Суду України щодо статусу суддів, виходили з їх особливого статусу, гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання й умови відставки суддів й прийшли до обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування Закону України "Про статус суддів" (2862-12) у вирішенні даного спору.

Отже, утримуючи податок з вихідної допомоги судді відповідач безпідставно застосував зако нодавство з питань оподаткування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.