Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року

у справі № 5020-12/400

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя,

Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 12 015,80 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 007,90 грн., -

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5 (далі –позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі –відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (далі –відповідач-2) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000033500/0 від 20 квітня 2006 року, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 12 015,80 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 007,90 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 04 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано пропуском СПД-ФО ОСОБА_5 строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року апеляційну СПД-ФО ОСОБА_5 задоволено. Постанову Господарського суду м. Севастополя від 04 листопада 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позов СПД-ФО ОСОБА_5 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000033500/0 від 20 квітня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_5 суму податку на додану вартість в розмірі 12 015,80 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 007,90 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 275,46 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач-1 оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду м. Севастополя від 04 листопада 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову документальну перевірку СПД-ФО ОСОБА_5 з питання фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінал"за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої складено акт № 634/10/35-004/НОМЕР_1 від 18 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000033500/0 від 20 квітня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18 023,70 грн. (12 015,80 грн. – основний платіж, 6 007,90 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладним.

Зазначений висновок відповідачем зроблено з огляду на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2005 року Статут, Свідоцтво платника податку на додану вартість та первинні бухгалтерські документи ТОВ "Дінал"визнано недійсними.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2006 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2007 року провадження у справі закрито з огляду на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 29 червня 2006 року, що набрало законної сили, діяльність ТОВ "Дінал"припинено.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000033500/0 від 20 квітня 2006 року.

Згідно з частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення СПД-ФО ОСОБА_5 з позовом до суду) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення СПД-ФО ОСОБА_5 з позовом до суду).

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції, чинній на час звернення СПД-ФО ОСОБА_5 з позовом до суду) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а також про визнання недійними податкових повідомлень-рішень, можуть бути поданими не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, СПД-ФО ОСОБА_5. звернулась з позовом до суду 11 липня 2008 року і строк в 1095 днів з моменту прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000033500/0 від 20 квітня 2006 року позивачем не пропущено.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .