колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Співака В.І., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася не в повному розмірі. Просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області у виплаті недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги; стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005 –2007 роки в розмірі 7 385,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щодо виплати позивачу недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2007 рік. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 2 570,42 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено судом першої інстанції позивачу було виплачено у 2005, 2006 роках –270 грн. щороку з врахуванням обмежень, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закони України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки були чинними протягом зазначених років та Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , не визнавались. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, оскільки ці закони були прийняті пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції у 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 300 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнано неконституційними.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнано неконституційними, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Проте з такими висновками судів обох інстанцій можна погодитись лише частково.

Положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, яке не має зворотної дії в часі, тому у суб’єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов’язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги. Якщо суб’єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону (489-16) , то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов’язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.

Суди попередніх інстанцій зазначених обставин не перевірили, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.