колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Співака В.І., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошової допомоги при звільненні з військової служби за касаційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року,

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував наступним. Позивач проходив військову службу в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (Украерорух), до якого був відряджений наказом Міністра оборони України від 17 липня 2002 року № 386 з 1 серпня 2002 року. Наказом Міністра оборони України від 4 жовтня 2006 року № 819 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за пунктом 67 "б"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Наказом генерального директора Украероруху від 12 жовтня 2006 року №491/о полковник ОСОБА_1, провідний інженер групи науково-дослідних робіт з CNS та АТМ науково-дослідницького відділу Центру підвищення кваліфікації Украероруху, 18 жовтня 2006 року був звільнений з посади. Грошове забезпечення позивача за останній повний місяць служби складало 3752,00 грн., вислуга років –28 років. Всупереч положенням статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких особам офіцерського складу, які мають право на пенсію та звільняються за станом здоров’я виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 40407,64 грн. замість 52528,00 грн., без урахування розміру отримуваної ним премії. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахуванні та виплати грошової допомоги при звільненні в неповному обсязі; стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму грошової допомоги при звільненні в розмірі 12120,36 грн.; стягнути з відповідача упущену позивачем вигоду в розмірі 2734,12 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Постановою Ірпінського районного суду Київської області від 21 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні в неповному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 025,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України було залишено без задоволення, а постанову Ірпінського районного суду Київської області від 21 вересня 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Генерального штабу Збройних Сил України, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 з 12 липня 2002 року проходив військову службу в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (Украерорух). Наказом Міністра оборони України від 4 жовтня 2006 року № 819 позивач був звільнений з військової служби в запас за пунктом 67 "б"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Наказом генерального директора Украероруху від 12 жовтня 2006 року №491/о полковник ОСОБА_1, провідний інженер групи науково-дослідних робіт з CNS та АТМ науково-дослідницького відділу Центру підвищення кваліфікації Украероруху, 18 жовтня 2006 року був звільнений з посади. Відповідно до довідки Украероруху від 18 жовтня 2006 року № 6.1-918 позивач виплачувались такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням –135 грн., посадовий оклад –272 грн., надбавка за вислугу років в розмірі 40% - 162,80 грн., а також додатковими видами грошового забезпечення (вересень 2006 року): надбавка у розмірі 100%, передбачена Указом Президента України від 23.02.02 №173 (173/2002) , - 569,80 грн., надбавка за безперервну службу в розмірі 90% - 1160,28 грн., надбавка за особливі умови служби –149,60 грн., премія (без врахування частини, яка нараховується на пенсійну надбавку) –1302,52 грн. Відповідно до довідки фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 7 серпня 2007 року № 305/1056 при звільненні з військової служби позивачу було виплачено грошову допомогу в розмірі 40 407,64 грн., яка обраховувалася з грошового забезпечення позивача, до якого було включено, зокрема, премію в розмірі 575,72 грн. (33,3 %), а не в розмірі 1302,52 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій"від 7 лютого 2001 року №104 (104-2001-п) встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби. Керівникам державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені категорії осіб, надано право виплачувати додаткові види грошового забезпечення, встановлені законодавством, в межах асигнувань на утримання цих органів і установ.

Доводи відповідача про те, що при встановленні розміру грошової допомоги при звільненні необхідно враховувати премію, яка є складовою частиною грошового забезпечення позивача, в розмірі, встановленому наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року №75 (z0251-01) , не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки чинним законодавством не передбачено зміну розміру фактично виплаченого грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини справи, дали відповідну оцінку дослідженим у судових засіданнях доказам у справі та прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.