к-13313/09-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 07.05.2012 Прийняття

Постановою Господарського суду Житомирської області від 15.11.2007 позов ВАТ «Ігнатпільський кар'єр»задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Овруцької МДПІ від 21.12.2005 №0006781600/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 8524,85 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 постанову Господарського суду Житомирської області від 15.11.2007 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2-3 квартал 2005 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2005 за №768-15/0-01374547.

Перевіркою встановлено, зокрема, що розмір податкового зобов'язання зі збору, зазначеного платником збору у податковому розрахунку, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, так як при заповнені податкового розрахунку платником збору базові нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, застосовано без урахування вимог Постанови КМУ від 12.12.1994 №827 (827-94-п) «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», а саме, при обрахуванні величини збору застосовано норматив збору для піщано-гравійної сировини замість нормативу, встановленого для каменю будівельного. Цим порушені вимоги п.3 «Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», затвердженого Постановою КМУ від 29.01.1999 №115 (115-99-п) , внаслідок чого підприємству донараховано 8118,90 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2005 №0006781600/0, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 8118,90 грн. та штрафні санкції в розмірі 405,95 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.02.2006 №15-93, основним видом діяльності позивача (КВЕД 14.21.0) є розроблення гравійних та піщаних кар'єрів.

Підприємству видана ліцензія на експлуатацію Ігнатпільського (Руднянського) родовища граніту строком дії на двадцять років.

Позивач експлуатує вказане родовище граніту виключно для виробництва щебеню різних фракцій для будівельних матеріалів, виробів та робіт. На гранітний щебінь різних фракцій підприємство має сертифікат відповідності, виданий Державним комітетом України з питань технологічного регулювання та споживчої політики від 15.04.2005 № 313013, який засвідчує, що продукція відповідає вимогам ДСТУ БВ.2.7-75-98 «Щебінь і гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови». Даний стандарт поширюється на щебінь із природного каменю, гравій та щебінь із гравію щільних гірничих порід з середньою щільністю зерен понад 2,0 г/см-3, які застосовуються як крупні заповнювачі для виготовлення бетонів, для дорожніх та інших видів будівельних робіт.

Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.1997 № 822 (v0822217-97) , щебінь віднесено до підкатегорії «Гравій»(код 14.21.12), де зазначено, що підкатегорія «Гравій»включає гравій, щебінь або дроблений камінь, які звичайно використовують як наповнювачі для бетону, баласту для шосейних доріг чи залізничних колій тощо.

Каменю будівельному в даному класифікаторі присвоєно коди 14.1 та 14.11.1 і до категорії «Камінь будівельний»щебінь не відноситься.

Згідно листа Держбуду України від 30.06.2005р. № 5/10-1287 (v1287667-05) видобування сировини під час розроблення гранітних кар'єрів, а також виготовлення з вказаної сировини кінцевої продукції (щебінь), яка відповідає ДСТУ В.2.7.-75-98, ГОСТ 7392-85, ДСТУ БВ 2.7.-71-98, ТУ 21-10-69-89, ДСТУ БВ 2.7.43-96, належить до піщано-гравійної сировини.

Розрахунком збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, підтверджується використання підприємством нормативу збору для каменю будівельного - 0.12 грн. за 1 куб.м. погашених запасів, для піщано-гравійної сировини - 0,06 грн. за 1 куб.м. погашених запасів, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 № 115 (115-99-п) .

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»від 30.11.2006 № 398 (398-16) (додаток № 1), визначено базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме: за камінь будівельний, за винятком каменю будівельного (в якості сировини) для подальшого подрібнення для отримання щебеневої продукції - 2,00 грн. за 1 куб.м. погашених запасів, за піщано-гравійну сировину, в тому числі за видобування каменю будівельного (в якості сировини) для подальшого подрібнення для отримання щебеневої продукції - 1,00 грн. за 1 куб.м. погашених запасів.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що у 2005 році розмір плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи залежить від мети добування корисної копалини, у зв'язку з чим позивачем вірно застосовано норматив встановлений для піщано-гравійної сировини.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 (827-94-п) (далі -Постанова № 827), граніт входить до переліку корисних копалин місцевого значення та є однією із сировин, які використовується для виготовлення бутового каменю.

Відповідно до листа Територіального геологічного відділу при Житомирській обласній державній адміністрації Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України «ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ»від 18.02.2006 № 3-02/06 позивач експлуатує родовище гранітів, які є сировиною придатною для виробництва продукції у вигляді щебеню марок 1000 - 1200 та бутового каменю.

Пунктами 1.1 та 1.2 Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої Наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 № 199, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 за №78/7399 (z0078-03) (далі - Інструкція) встановлено вимоги до ступеня вивченості розвіданих родовищ (ділянок) будівельного й облицювального каменю; принципи розподілу запасів родовищ будівельного й облицювального каменю за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; принципи підрахунку запасів, геолого-економічної оцінки родовищ і державного обліку запасів згідно з рівнем їх промислового значення; умови, які визначають підготовленість розвіданих родовищ до промислового освоєння.

Згідно пп. 3.9 п. 3 Інструкції (z0078-03) , основна корисна копалина родовищ будівельного й облицювального каменю - корисна копалина, що визначає промислове значення родовища, напрям використання його товарної продукції і назву.

Оскільки основною корисною копалиною на Ігнатпільському родовищі є граніт, метою робіт є продовження розробки цього родовища з видобуванням гранітів, придатних для виробництва будівельного щебеню та каменю бутового, які згідно Інструкції охоплюються поняттям камінь будівельний, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен платити збір за геологорозвідувальні роботи виходячи із нормативу встановленого саме для каменю будівельного.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 28, ст. 30 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 3 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №1014 (1014-97-п) (чинного на час виникнення спірних відносин), об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1014 (1014-97-п) , плата за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюється, зокрема, для будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) на видобуток корисних копалин (якщо такі квоти (ліміти) встановлено) та нормативів плати за одиницю обсягів погашених у надрах запасів корисних копалин.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства, об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутих корисних копалин, а не виготовлена з корисних копалин продукція.

Відтак, при вирішенні даної справи суди повинні дослідити, які корисні копалини, що входять до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 (827-94-п) , видобувалися позивачем: сировина піщано-гравійна, до якої належить галька, піщано-гальковий матеріал, гравій, ракуша, пісок, чи сировина для бутового каменю, до якої належить, зокрема, граніт, обсяг яких може бути об'єктом оподаткування. Тому, при вирішенні даної справи суди повинні були належним чином дослідити та встановити вид фактично погашених позивачем у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин, які є об'єктом справляння плати за користування надрами.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, в ході якого необхідно усунути вказані вище недоліки.