Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерства оборони України, управління Державного казначейства України в Одеській області, управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Посилався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) сплачує йому підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій та разову грошову допомогу у розмірах, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого з 2004 року утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року позов задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити позивачу різницю між отриманою ним у 2007 році разовою грошовою допомогою до 5 травня та разовою грошовою допомогою до 5 травня за 2007 рік, передбаченою статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має статус ветерана війни.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині підвищення позивачу пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150% від мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вказане підвищення було передбачене частиною 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"у редакції, яка була чинною до 1 липня 2006 року. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV (2939-15) , частину 4 статті 12 викладено в такій редакції: "учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність"(дана норма набрала чинності з 1 липня 2006 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150% від мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року безпідставні та відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Разом з тим, вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині стягнення грошової допомоги за 2007 рік суд апеляційної інстанції виходив з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлювався Законом України на відповідний рік. Однак, погодитись з таким висновком не можна.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Проте статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено, що виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у 2007 році учасникам бойових дій –280 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в тому числі й щодо визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.

Посилання суду апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) відносно неконституційності положень закону України про Державний бюджет на 2007 рік щодо встановлення розміру щорічної допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) є помилковим, оскільки воно прийняте після закінчення строку сплати разової грошової допомоги. На час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про порушення прав позивача при сплаті йому щорічної разової грошової допомоги в 2007 році.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового –про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.