Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі №2а-275/09/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської області про зобов’язання донарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

28.01.2009 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в якому просила суд: визнати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова по нарахуванню їй і виплаті соціальної допомоги незаконними; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова прийняти нове розпорядження, яке відповідає діючому законодавству України і виплачувати їй з 01.10.2009 року соціальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дієздатних осіб; прийняти рішення про утримання з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова недовиплаченої їй соціальної допомоги з 11.06.2007 року по 01.10.2009 року в сумі 14287 грн. 78 коп.; прийняти рішення про утримання з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова компенсації за моральну шкоду, заподіяну їй і її сім’ї неправомірними діями працівників управління праці в сумі 3000 грн., згідно ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має на утриманні дитину –ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці і соціального захисту населення Дзержинської районної в м. Харкові ради.

Позивачці була призначена та виплачена допомога при народженні дитини у розмірі 8500грн. за період з квітня 2007 року по квітень 2008 року. Позивачці також була призначена та виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11 червня 2007 року по липень 2009 року. Позивач на день народження дитини та оформлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працювала та являлась застрахованою особою і їй була призначена допомога у розмірі 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Протягом року розмір допомоги змінювався відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена та виплачена у розмірі, встановленому Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у 2007 році та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у 2008-2009р.р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги за 2007 рік, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою пропущено річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України (2747-15) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 28.01.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 27.01.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) .

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася в листопаді 2008 року із засобів масової інформації, а також при наданні їй юридичної допомоги..

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов’язання відповідача провести донарахування та до виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 11.06.2007 по 27.01.2008.

Пунктом 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ", внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано неконституційним не було.

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) в редакції закону від 28.12.2007 р. (107-17) , правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Позивач є застрахованою особою, в зв’язку з чим з 01 січня 2009 року у неї припинилося право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Таким чином, з 01 січня 2009 року позивачка мала право на отримання допомоги за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) . При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім"ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"від 27.12.2001 року № 1751 (1751-2001-п) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" (835-17) , колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за 2009 рік, оскільки позивачу була виплачена така допомога відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , який був прийнятий пізніше Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

За таких обставин, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 (1751-2001-п) , правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно —правових відносин, розглядається адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно —правовий спір, інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав позивача, підстави для стягнення на користь позивачки моральної шкоди відсутні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно.

Суддя М.Є. Бим