Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 13.04.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007

у справі № 13/140/07-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

до Приватного підприємства "Флайт"

про визнання недійсними документів про державну реєстрацію та припинення підприємницької діяльності, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Державною податковою інспекцією заявлені позовні вимоги про:

визнання недійсним статуту відповідача;

зобов’язання держреєстратора здійснити держреєстрацію припинення юридичної особи;

визнання недійсним запису про проведення держреєстрації установчих документів;

визнання недійсною реєстрацію юридичної особи платником ПДВ;

зобов’язання контролюючого податкового органу анулювати свідоцтво платника ПДВ та виключити відповідача з реєстру платників ПДВ;

визнання недійсними бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та вирішення справи судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 р. № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Вимоги про визнання недійсними установчих документів, документів про державну реєстрацію підприємства та визнання недійсними бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу положень законодавства щодо припинення юридичної особи установчі документи, свідоцтво платника ПДВ, первинні документи суб’єкта господарювання підлягають правовій оцінці у справі за позовними вимогами про припинення юридичної особи /скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності/. Визнання зазначених документів недійсними законом не вимагається.

Вимоги про зобов’язання держреєстратора здійснити держреєстрацію припинення юридичної особи та зобов’язання контролюючого податкового органу анулювати свідоцтво платника ПДВ, виключення відповідача з реєстру платників ПДВ, визнання недійсним запису про проведення держреєстрації установчих документів, визнання недійсною реєстрацію юридичної особи платником ПДВ також не могли бути предметом розгляду в адміністративних судах з огляду на таке.

Стаття 104 вказаного Кодексу (у редакції, чинній на час подання позову та вирішення справи судами попередніх інстанцій) надавала право суб'єкту владних повноважень звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (509-12) .

Вказаним Законом (509-12) , а також будь-яким іншим Законом України (509-12) , не встановлено права органів державної податкової служби подавати позови про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій, зокрема про зобов’язання держреєстратора здійснити держреєстрацію припинення юридичної особи, зобов’язання контролюючого податкового органу анулювати свідоцтво платника ПДВ та виключити відповідача з реєстру платників ПДВ. Не встановлено також права податкових органів звертатися до суду з позовом про визнання недійсним запису про проведення держреєстрації установчих документів, визнання недійсною реєстрації юридичної особи платником ПДВ.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає про відсутність у адміністративних судів підстав вирішувати спір, на який не поширюється компетенція таких судів, у зв’язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі –закриттю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.