Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2007

у справі № 2-15/10728-2005

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 803367,50 грн., -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2005 позов задоволено. Зобов’язано Джанкойську ОДПІ списати безнадійний податковий борг позивача з низки податкових зобов’язань. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. державного мита.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2007 постанову суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено.

ВАТ "Нижньогірський"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 16/6304 (z0016-02) , та норм процесуального права: п. 1 ст. 8 та п.п. 1,2,4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до п.п. "г" п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фалдами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ підлягає списанню безнадійний податковий борг, а також штрафні санкції, що виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

При цьому податковим боргом згідно із п. 1.3 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п.п. 18.2.3. п. 18.2 ст. 18 цього ж Закону податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок (z0016-02) такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 3.4. "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 16/6304 (z0016-02) , під терміном "безнадійний"податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов’язань. Факт непереборної сили (настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України) підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

Виходячи з наведених приписів законодавства, основними ознаками безнадійного податкового боргу, у даному випадку, є те, що такий борг виникає внаслідок обставин непереборної сили, тобто між боргом та такими обставинами є причинний зв’язок, а також цей борг має бути податковим зобов’язанням (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженим платником податків або узгодженим в адміністративному чи судовому порядку, але не сплаченим у встановлений строк.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, частину податкового боргу станом на 01.06.2004 на виконання вимог п.п. "г"п.п. 18.2.1 п. 18.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) за заявою позивача податковим органом було списано.

Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у позові щодо списання частини податкового боргу з підстав недоведеності звернення позивача у період з 01.06.2004 року по 31.12.2004 до податкового органу із заявами про списання податкового боргу та недоведеності виникнення такого боргу через форс-мажорні обставини.

Є правильною відмова у позові щодо списання частини податкового боргу, який виник станом на 01.01.2005, але щодо списання якого заява була подана 13.06.2005. Дія п.п. "г"п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ була зупинена на 2005 рік згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV (2285-15) , від 25.03.2005 р. № 2505-ІV (2505-15) , у зв’язку з чим, навіть за наявності підстав, безнадійний податковий борг у 2005 році не міг бути списаний.

Суд апеляційної інстанції також правильно відмовив у позові щодо списання частини податкового боргу, який виник у 2005 році, оскільки, як вказано раніше, дія п.п. "г"п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ була зупинена на 2005 рік згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV (2285-15) , від 25.03.2005 р. № 2505-ІV (2505-15) .

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .