К/9991/24274/11-С Про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою - 28.09.2011 Прийняття

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Макарівська птахофабрика"на користь держави в особі ДПІ у Макарівському районі Київської області кошти в сумі 17100000 як вартість робіт і послуг, отриманих за договором № 111/12-06 від 25.12.2006.

ТОВ "Макарівська птахофабрика"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на порушення судами норм процесуального права: ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, наголошуючи на передчасному застосуванні судами даної норми, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 у справі № А13/220-07 була скасована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010, якою встановлено порушення ТОВ "Макарівська птахофабрика"вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"при включенні до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної від 25.12.2006 № 146, виписаної ТОВ "Захистбуд". Також посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 227 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) є оспорюваним. Відсутність передбачених законом підстав для юридичної оцінки правочину як нікчемного виключає підстави для застосування наслідків недійсності господарського зобов’язання, вчиненого на підставі такого правочину, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

ТОВ "Захистбуд"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 41 Конституції України, ст.ст. 238, 250 Господарського кодексу України, оскільки суди не врахували строки застосування адміністративно-господарських санкцій, та на порушення норм процесуального права: ст. 72, 86, 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки висновку про відсутність у відповідача наміру виконання робіт за договором суди дійшли без врахування встановленої судовим рішенням в адміністративній справі № А 18/495-07 обставини щодо проведення підрядником робіт з реконструкції об’єктів нерухомості та не зазначили у судових рішеннях мотивів неврахування таких доказів, на які посилалася третя особа.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між ТОВ "Захистбуд"(підрядник) та ТОВ "Макарівська птахофабрика"(замовник) укладено договір на реконструкцію об’єктів нерухомості від 25.12.2006 № 111/12-06, за яким підрядник зобов’язався виконати роботи з реконструкції об’єктів нерухомості згідно із переліком, що міститься у Додатку № 1 до договору, та згідно із затвердженою проектною документацією.

У грудні 2006 року ТОВ "Макарівська птахофабрика"включила до складу податкового кредиту суму ПДВ за фактом здійснення попередньої оплати на підставі податкової накладної від 25.12.2006 № 146 на суму 17100000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2850000 грн., виписаної ТОВ "Захистбуд".

Задовольняючи позов про стягнення з ТОВ "Макарівська птахофабрика"на користь державного бюджету 17100000,00 грн. як вартість робіт і послуг, отриманих за договором № 111/12-06 від 25.12.2006, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що даний договір є нікчемним правочином, оскільки вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому суд виходив з того, що ТОВ "Макарівська птахофабрика" не мало наміру проводити реконструкцію об’єктів нерухомості, оскільки на час проведення податковою інспекцією перевірки (з 13.03.2007 по 05.04.2007) реконструкцію об’єктів нерухомості за договором не здійснено, а замовником не пред’явлені вимоги про здійснення реконструкції. Крім того, ТОВ "Макарівська птахофабрика"проводила господарську діяльність (здійснювала будівельно-монтажні роботи) без одержання відповідного дозволу та отримання проектно-кошторисної документації. Суд, застосувавши положення ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, послався на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № А13/220-07 за позовом ТОВ "Макарівська птахофабрика"до ДПІ у Макарівському районі Київської області, ГУ Держказначейства України в Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, якою встановлено факт неправомірного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за подією його сплати без фактично виконаних робіт та за наслідками будівельно-монтажних робіт (послуг) з порушенням господарської компетенції.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказана норма Закону встановлює наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в залежності від наявності наміру у обох сторін чи лише у однієї із сторін, а також в залежності від виконання зобов'язання однією стороною або обома сторонами.

Податковим органом заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Макарівська птахофабрика"на користь державного бюджету вартість отриманого за договором від 25.12.2006 № 111/12-06, укладеним з ТОВ "Захистбуд". Матеріально-правовими підставами для такого позову податкова інспекція, серед інших, визначила 207, 208 Господарського кодексу України (436-15) . При цьому податкова інспекція фактично посилається на існування наміру на вчинення господарського зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише у однієї зі сторін –ТОВ "Макарівська птахофабрика".

Зважаючи на те, що у разі наявності наміру лише у однієї зі сторін частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено конфіскаційну адміністративно-господарську санкцію у вигляді повернення усього одержаного такою стороною другій стороні, а одержаного останньою або належного їй на відшкодування виконаного - стягненню за рішенням суду в доход держави, дані позовні вимоги не могли бути задоволеними з огляду на відсутність правових підстав.

Крім того, для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ТОВ "Макарівська птахофабрика" умислу на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який би полягав у тому, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін та про наявність наміру при виконанні угоди на ухилення від сплати податків за результатами такої угоди є безпідставним, оскільки не підтверджений належними доказами.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Сам по собі факт допущення суб’єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, також не є виключною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. До того ж, не може вважатися правильною позиція щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ за фактом здійснення оплати без отримання виконаних робіт. Формування податкового кредиту на дату здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) відповідає вимогам п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з актів виконаних робіт, підрядник виконав частину робіт, тобто зобов’язання підрядником частково виконані, а частково –ні. У зв’язку з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне виконання стороною договору власних зобов’язань (у даному випадку виконання підрядних робіт не у повному обсязі) є порушенням умов договору та тягне за собою цивільно-правову відповідальність та наслідки, визначені Законом та умовами договору, а тому само по собі не може бути підставою для висновку про наявність у замовника наміру вчинити правочин –договір з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Крім того, податкова інспекція обґрунтовувала позовні вимоги, а суди попередніх інстанцій висновки про нікчемність угоди, також суперечністю змісту правочину статтям 875, 877 Цивільного кодексу України, які встановлюють вимоги до договору будівельного підряду, а також статтям 29 Закону України "Про планування і забудову територій", нормам Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273 (z0945-00) , які визначають порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об’єктів.

Суд касаційної інстанції вказує на помилковість такої позиції, оскільки, як зазначалось раніше, органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Подання позову податковим органом про стягнення коштів за нікчемним договором з підстав суперечності змісту такого правочину Цивільному кодексу України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства та з підстав укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), не узгоджується із завданням та функціями органів державної податкової служби, покладеними Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-XII (509-12) , та не може бути наслідком для стягнення коштів із застосуванням ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), або такий, що не відповідає вимогам закону (у даному випадку ст.ст. 875, 877 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", нормам Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273 (z0945-00) ), або такий, що укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), за умови, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, є оспорюваним правочином. Такий правочин не є нікчемним в силу вимог закону.

Зважаючи на те, що обставини у справі судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захистбуд"задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .