Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 08.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007

у справі № 5/154-25/54а

за позовом Комунального підприємства Готель "Тустань"

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.06.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007, позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 14.06.2006 № 0003292301/0, від 11.08.2006 № 0003292301/1 та від 12.01.2007 № 0003292301/3 визнано нечинними. В решті позовних вимог провадження закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2006 № 0003292301/0 податкового зобов’язання із змеленого податку в сумі 5385,37 грн. та штрафних санкцій в сумі 3032,69 грн. слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті від 05.06.2006 № 145/23-1/13812297, про порушення позивачем вимог ст.ст. 2, 5, 13 Закону України "Про плату за землю"від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яке полягало у тому, що позивач не нараховував та не сплачував земельний податок за 2004-2005 роки, а також про порушення вимог ст. 14 вказаного Закону та п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у тому, що позивач не подавав звітності з нарахування та сплати податку за землю за 2004, 2005 роки.

КП Готель "Тустань"є суб’єктом підприємницької діяльності та платником єдиного податку згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) .

Згідно із абзацом 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Указу Президента України (727/98) суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98" від 16.03.2000 № 507 (507-2000-п) (із змінами та доповненнями) суб’єкт малого підприємництва, який не є платником податку за землю, звільняється від сплати податку на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності.

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, за який позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на землю, позивач здійснював підприємницьку діяльність зі здавання в оренду належних йому нежитлових приміщень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача у періоді, що перевірявся, обов’язку сплачувати податок за землю, оскільки останній перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, отже, на нього поширювалися приписи Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва"№ 727/98 від 03.07.1998 (727/98) (із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України №746/99 від 28.06.1999 (746/99) ), а також приписи Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98" від 16.03.2000 № 507 (507-2000-п) (із змінами та доповненнями) щодо звільнення від сплати податку на землю саме за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 08.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .