К-24581/10-С Про визнання податкового повідомлення-рішення - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року

у справі № 2-а-6401/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю Прокурора Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення

У лютому 2007 року Закрите акціонерне товариство "Теплоелектроцентраль-3"звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000470813/0 від 28.09.2006 року; №0000470813/1 від 24.10.2006 року; №0000470813/2 від 05.12.2006 року та № 0000550813/2 від 05.12.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що контроль за повнотою та своєчасністю сплати цільової надбавки має проводитись лише за результатами документальних перевірок, і відповідно штрафні санкції можуть застосовуватись у випадках несвоєчасної сплати платежів донарахованих за актами документальних перевірок. У даному випадку донарахування збору податковим органом не здійснювалось, а отже застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору є безпідставним.

За посиланням податкового органу, позивачем самостійно було визначено зобов’язання зі сплати цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, проте таке зобов’язання сплачено поза межами строків, визначених Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , що є підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 року змінено в частині підстав та мотивів задоволення позову.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої складено Акт № 1634/43-0/30657701 від 19.09.2006 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000470813/3 від 19.02.2007 року про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 1 280 323,85 грн. та податкове повідомлення –рішення №0000550813/3 від 19.02.2007 року про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 6328,21 грн.

Статтею 1 Закону України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування"(далі - Закон України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ (1251-12) ) визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Пунктом 25 статті 14 Закону України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ визначено, що до загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) належить збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Суд касаційної інстанції зазначає про те, що оскільки збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію належить до загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), визначених Законом України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ (1251-12) , то приписи Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , у даному випадку, щодо строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків такої сплати поширюються на такий збір.

Пунктом 5.1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Так, позивачем було самостійно визначено податкове зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, проте сплата такої узгодженої суми податкового зобов’язання здійснювалась несвоєчасно.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Враховуючи те, що позивачем суми самостійно узгодженого податкового зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію сплачувались з порушенням граничних строків, визначених Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) , суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо правомірного застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.