Про визнання права здійснювати пільгове митне оформлення сировини та зобов’язання вчинити певні дії по митному оформленню - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Одеської області та Ізмаїльської митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі за позовом приватного підприємства "Рені Ліс" до Ізмаїльської митниці про визнання права здійснювати пільгове митне оформлення сировини та зобов’язання вчинити певні дії, -

Приватне підприємство "Рені Ліс" (далі за текстом –позивач) звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської митниці (далі за текстом –відповідач) про визнання права здійснювати пільгове митне оформлення сировини та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Ізмаїльською митницею протиправно, за відсутності передбачених законом підстав, відмовлено позивачеві як суб’єкту, що здійснює діяльність у вільній економічній зоні, у здійсненні пільгового оформлення вантажу із застосуванням пільг, передбачених статтею 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року позов приватного підприємства "Рені Ліс" задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо надання роз’яснення Ізмаїльської митниці від 19.10.2007 №25/01-7614 про відсутність у приватного підприємства "Рені Ліс" права на пільгове митне оформлення ввізної на території спеціальної економічної зони "Рені" сировини із застосуванням пільг, передбачених статтею 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" в редакції Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ (1605-14) . Зобов’язано Ізмаїльську митницю здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться приватним підприємством "Рені Ліс" з-за меж митної території України на територію спеціальної економічної зони "Рені" в рамках реалізації договору на переробку від 25.09.2007 №55/07, укладеного з фірмою "Marlena Group of Companies" згідно із законодавством, що діяло на момент його реєстрації суб’єктом спеціальної економічної зони "Рені" із застосуванням пільг, передбачених статтею 9 Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року апеляційну скаргу Ізмаїльської митниці залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року –без змін.

У поданих касаційних скаргах заступник прокурора Одеської області та Ізмаїльська митниця з посиланням на порушення судами норм матеріального права просили скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Рені Ліс" відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватним підприємством "Рені Ліс" листом від 18.10.2007 №640 повідомлено Ізмаїльську митницю про факт надходження на адресу позивача вантажу мінеральних добрив (кальцинованої аміачної селітри) згідно з контрактом від 25.09.2007 №55/07. У зв’язку з тим, що приватне підприємство "Рені Ліс" є учасником спеціальної економічної зони "Рені" та діє в межах інвестиційного проекту, позивач просив здійснити митне оформлення вантажів із застосуванням пільг, передбачених статтею 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" в редакції Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ (1605-14) .

Листом від 19.10.2007 №25/01-7614 Ізмаїльська митниця повідомила про неможливість здійснення митного оформлення вантажів із застосуванням пільг, передбачених статтею 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені", оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) частини третю і четверту статті 2 та статті 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" скасовано.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги приватного підприємства "Рені Ліс", виходили з того, що на момент реєстрації позивача як суб’єкта спеціальної економічної зони "Рені" Закон України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) діяв в редакції Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ (1605-14) , відповідно до частини четвертої статті 2 якого у разі зміни законодавства України з питань оподаткування та митного регулювання до суб'єктів СЕЗ "Рені" на їх вимогу протягом періоду функціонування СЕЗ "Рені" застосовуються особливості оподаткування та митного регулювання, передбачені цим Законом на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ "Рені", у зв’язки з чим судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) не може стосуватись регулювання правовідносин, які виникли та діяли до моменту набрання ним чинності.

Додатково, суди попередніх інстанцій при обґрунтуванні судових рішень виходили із положень частини першої статті 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування", відповідно до яких якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону (93/96-ВР) , то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі (93/96-ВР) .

Разом з тим, з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" в редакції Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ (1605-14) на території СЕЗ "Рені" запроваджується спеціальний митний режим. Відповідно до цього спеціального митного режиму на території СЕЗ "Рені" встановлюється певний порядок ввезення (вивезення) товарів та інших предметів.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" діяв в редакції Закону від 23.03.2000 №1605-ІІІ (1605-14) у разі зміни законодавства України з питань оподаткування та митного регулювання до суб'єктів СЕЗ "Рені" на їх вимогу протягом періоду функціонування СЕЗ "Рені" застосовуються особливості оподаткування та митного регулювання, передбачені цим Законом на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ "Рені".

Разом з тим, згідно з пунктом 29 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) частини третю і четверту статті 2 та статтю 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" виключено.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням того, що згідно з пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2505-15) цей Закон набирає чинності з дня опублікування, зважаючи на те, що датою опублікування цього Закону є 31.03.2005, колегія суддів дійшла висновку, що з 31.03.2005 на суб’єктів спеціальної економічної зони "Рені" в незалежності від моменту їх реєстрації як суб’єктів СЕЗ, положення частини четвертої статті 2 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" щодо особливостей оподаткування та митного регулювання не розповсюджуються, у зв’язку з втратою ними чинності.

Таким чином, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо поширення на діяльність позивача, яка мала місце у 2007 році, положень Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) , які втратили чинність у 2005 році.

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо поширення на спільні правовідносини положень частини першої статті 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування", відповідно до яких, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі (93/96-ВР) .

Так, відповідно до статті 13 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", на всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в спеціальну (вільну) економічну зону, за межі спеціальної (вільної) економічної зони і України.

В той же час, враховуюче те, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державні гарантії захисту інвестицій визначаються як система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів), колегія суддів вказує на необґрунтованість застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" до правовідносин, які мали місце у зв’язку із наданням роз’яснень щодо можливості здійснення митного оформлення вантажів із застосуванням пільг.

У свою чергу, згідно зі статтею 3 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року №1-рп/2002 (v001p710-02) у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону (1457-14) є підставою для відмови як у наданні, так і в припиненні раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.