колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини, тому відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі. Позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування, виплати та відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги за період з 1 квітня 2007 року до 1 січня 2009 року в розмірі 7748,91 грн.; зобов’язати відповідача з 1 січня 2009 року призначити допомогу в розмірі, передбаченому статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з подальшим перерахунком відповідно до змін чинного законодавства.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1863,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради залишено без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини, тому має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суди першої та апеляційної інстанцій застосували до зазначених правовідносин статтю 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", згідно з якою право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною, а її розмір дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

З матеріалів справи (а.с.25) вбачається, що ОСОБА_1 працює, тобто є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, тому зазначені правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) .

Відповідно до положень статті 42 Закону України від "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Згідно зі статтею 43 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зміни, внесені пунктом 7 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Підпунктами 5, 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 13, частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) було змінено.

Відповідно до нової редакції статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом (2811-12) має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Тобто із зазначеного Закону (2811-12) було виключено норму, відповідно до якої право на отримання допомоги мали лише особи, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з новою редакцією частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Відповідно до нової редакції пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) стаття 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а з моменту втрати чинності положень підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , оскільки зміни до статей 13, 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились.

Враховуючи те, що відповідач в 2008 році виплачував допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку щодо правомірності дій відповідача в 2008 році.

Оскільки статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня –525 гривень, з 1 жовтня –532 гривень, а прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у розмірі: з 1 квітня –463 гривень, з 1 жовтня –470 гривень, то суд першої інстанції неправильно визначив розмір допомоги, який підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, суд першої інстанції ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, належний до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, чого робити був не вправі.

Апеляційний суд зазначених помилок не виправив.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не встановлені обставини щодо статусу позивача як застрахованої особи та, відповідно, належна правова оцінка зазначеним обставинам не надана, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, то наведене є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року та постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.