колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а також відповідно до статті 12 зазначеного Закону –на допомогу при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Проте управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області проводило нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини в меншому розмірі.

Позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов’язати відповідача перерахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та в подальшому виплачувати її в зазначеному розмірі; зобов’язати відповідача перерахувати допомогу при народженні дитини, наданій у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 3 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"в період з 5 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 5 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 3 березня 2009 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області, судом неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини. 5 грудня 2007 року позивачу була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) було зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 14 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 та пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Підпунктами 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) було змінено.

Відповідно до нової редакції частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з новою редакцією пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за 2008 рік.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" було зупинено на 2007 рік.

Згідно з положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"допомога при народженні дитини відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , лише пункт 14 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"на 2007 рік.

Отже, застосуванню підлягав розмір допомоги при народженні дитини, встановлений абзацом 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", оскільки зазначена норма Закону (489-16) була чинною протягом 2007 років та Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , не визнавалась.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.