колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини, тому відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Проте управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, в якому позивач перебуває на обліку з серпня 2007 року, проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі. Позивач просила поновити строк звернення до суду; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов’язати відповідача перерахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) ; стягнути з відповідача невиплачену суму допомоги за період з 23 серпня 2007 року по 30 листопада 2008 року в розмірі 5937,97 грн.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щодо виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року на підставі нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України. Стягнуто з відповідача за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої в 2007 році суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 1449,01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 березня 2009 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини та є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) . 23 серпня 2007 року позивачу була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до положень статті 42 Закону України від "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Згідно зі статтею 43 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зміни, внесені пунктом 7 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 23 серпня 2007 року (дата постановлення на облік) по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Підпунктами 5, 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 13, частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) було змінено.

Відповідно до нової редакції статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом (2811-12) має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Тобто із зазначеного Закону (2811-12) було виключено норму, відповідно до якої право на отримання допомоги мали лише особи, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з новою редакцією частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Відповідно до нової редакції пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) стаття 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а з моменту втрати чинності положень підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , оскільки зміни до статей 13, 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились.

Враховуючи те, що відповідач в 2008 році виплачував допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку щодо правомірності дій відповідача в 2008 році.

Оскільки статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня –525 гривень, з 1 жовтня –532 гривень, а прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у розмірі: з 1 квітня –463 гривень, з 1 жовтня –470 гривень, то суд першої інстанції неправильно визначив розмір допомоги, який підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, належний до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, чого робити був не вправі.

Апеляційний суд зазначених помилок не виправив.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року скасувати, а постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 березня 2009 року змінити. Абзац 4 резолютивної частини постанови викласти в новій редакції: "Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровського районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": з 1 квітня –525 гривень, з 1 жовтня –532 гривень, за період з 23 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року".

В решті постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 березня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.