Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратон"на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року

у справі № 2-а-20948/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратон"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кратон"звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003042343 від 15.10.2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 003042343 від 15.10.2009 року в частині застосування санкцій у розмірі 7866,80 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кратон"оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено перевірку позивача за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт від 22.09.2009 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем приписів пунктів 9, 11, 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі - Закон України від 06.07.1995 року №265/95-ВР (265/95-ВР) ).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003042343 від 15.10.2009 року в розмірі 7866,80 грн.

Відповідно до Акта перевірки встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Згідно з даними денного звіту сума готівкових коштів по проведених розрахункових операціях складала 604,49 грн., а на місці проведення розрахунків становить 2092,85 грн.

Пунктом 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

В силу приписів статті 22 цього Закону порушення наведеної вимоги Закону (265/95-ВР) тягне застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно з статтею 2 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) визначено, що каса —це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно з пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 (833-2006-п) , забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, тоді які незабезпечення суб’єктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків (що включає касу, грошовий ящик, сейф, полицю біля каси тощо) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого суб’єкта заходів відповідності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Контролюючим органом було виявлено на поличці під реєстратором розрахункових операцій у банці з-під кави готівкові кошти 1500,00 грн., що було відображено у акті опису наявних коштів, які знаходились в касі 22.09.2009 року. Тобто, було встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на належність вказаних грошових коштів продавцю ОСОБА_4, а саме того, що вони являлись її заробітною платою. Так, відповідно до відомості на виплату заробітної плати ОСОБА_4 було виплачено 1229,10 грн., а, крім того, остання про це не повідомляла під час проведення перевірки.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратон"залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .