Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009

та постанову Господарського суду Київської області від 29.01.2008

у справі № А6/636-07 Господарського суду Київської області

за позовом Казенного заводу порошкової металургії

до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою Господарського суду Київської області від 29.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009, позов Казенного заводу порошкової металургії задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 20.11.2007 № 5861503/0.

В касаційній скарзі Броварська ОДПІ Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Броварською ОДПІ Київської області проведена перевірка своєчасності розрахунків з бюджетом Казенним заводом порошкової металургії по земельному та комунальному податку, за результатами якої складений акт перевірки від 20.11.2007 № 588/1503 та прийняті вказані податкові повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити штрафи в сумах 180,96 грн., 1152,55 грн. та 162,71 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) за прострочення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на землю (а.с. 69, 70, 72-74).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181-ІІІ (2181-14) .

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Норми Закону № 2181-ІІІ (2181-14) не встановлюють порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суди дійшли правильного висновку, що законом не передбачено направлення податковим органом за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених останнім для погашення податкових зобов’язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення існуючого податкового боргу із застосуванням при цьому штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, оскільки відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штраф накладається саме за сплату платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань з порушенням встановлених законом граничних строків.

Як встановлено судом на підставі досліджених в судовому процесі платіжних доручень, позивач визначив призначення платежу з земельного податку з вказівкою на період, за який здійснюється плата, тобто задекларовані податкові зобов’язання своєчасно сплачені в розмірах згідно розрахунку земельного податку за 2007 рік.

В судовому процесі знайшли підтвердження доводи позивача, що податкові зобов’язання, за порушення строків сплати яких до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, були сплачені ним відповідно до строків, встановлених Законом № 2181-ІІІ (2181-14) . Посилання відповідача на положення пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, як на довід правомірності накладення штрафних санкцій, непереконливе, оскільки штрафні санкції до позивача застосовані за порушення строку сплати сум тих податкових зобов’язань, які він сплатив в установлений законом строк, тоді як відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, чинного до 1 січня 2011 року, податковий обов’язок юридичної особи припиняється його виконанням.

З огляду на зазначене, суди дійшли правильного висновку про неправомірність накладених на позивача штрафних санкцій та про наявність підстав скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 29.01.2008, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .