Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28 січня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року

у справі № 13/64/09-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»(далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000340805/0 від 11 серпня 2008 року. Судові витрати присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 28 січня 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лавантера»за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 168/08-05/03345716 від 30 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000340805/0 від 11 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79 225,00 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 79 225,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат попередньої оплати, здійсненої на користь ТОВ «Лавантера», з огляду на непов'язаність зазначеної операції з господарською діяльністю ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток за півріччя 2005 року на 158 450,00 грн. та завищення податку на прибуток за 2006 рік на 158 450,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням № 0000340805/0 від 11 серпня 2008 року позивачу фактично не донараховано суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки, заниження суми податкового зобов'язання з вказаного податку за півріччя 2005 року, на думку відповідача, не призвело до ненадходження до Державного бюджету України податку на прибуток з огляду на завищення суми податкового зобов'язання за 2006 рік.

При цьому, як встановлено судами, відповідачем не надано будь-яких інших належних доказів, які підтверджували б визначення суми податкового зобов'язання, у зв'язку з нарахуванням якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, недоплата з податку на прибуток з боку позивача відсутня, то правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, не вбачається.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що валові витрати позивача, сформовані при взаємовідносинах з ТОВ «Лавантера», не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки, вони підписані неповноважними особами, що встановлено, на думку відповідача, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2008 року у справі № 2а-3630/08.

Адже, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2008 року у справі № 2а-3630/08 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Лавантера»з моменту реєстрації, а саме з 15 січня 2003 року, та припинено підприємницьку діяльність ТОВ «Лавантера».

В свою чергу, слід зазначити, що факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагента не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод з моменту його реєстрації та до моменту виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 28 січня 2009 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 28 січня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .